В корзине нет товаров
ЭНАП-HL табл. 10 мг + 12,5 мг блистер №60

ЭНАП-HL табл. 10 мг + 12,5 мг блистер №60

rx
Код товара: 171142
Производитель: KRKA (Словения)
1 400,00 RUR
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 30.11.2022
Написать жалобу
  • Внешний вид товара в аптеке может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства
AB - NL.
Enup - N.

(Enap - HL)

(Enap - H)

Место хранения:

Мероприятия: 1 таблетка содержит анаприл Maleate 10 мг и гидрохлоротиазида 12,5 мг или эналаприла Maleate 10 мг и гидрохлоротиазида 25 мг;

Вспомогательные вещества : бикарбонат натрия, моногидрат лактозы, моногидрат кукурузного крахмала, StarChelatinized, тальк, стеарат магния, шинолин желтый (E 104) краситель - только в ENUP ® - N.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физико-химические свойства:
ENUP ® - HL: круглые плоские таблетки белого цвета с урожаем на одной стороне, с формованными краями.
ENUP ® - H: Круглые плоские таблетки желтого цвета с урожаем на одной стороне, с формованными краями.
Фармакотерапевтическая группа . Комбинированные препараты ингибиторов ACE. Эналаприл и диуретики. Код ATH C09V A02.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Препарат представляет собой сочетание ангиотензина преобразования ингибитора фермента (эналаприла Maleate) и диуретики (гидрохлоротиазид).
Ангиотензинский трансформирующий фермент (ACE) представляет собой пептидилдепептидазу, которая катализирует трансформацию ангиотензина и в прессном вещественциунге II. После поглощения эналаприл гидролизован для энаплатации, который подавляет туз. Ингибирование туза приводит к снижению плазмы крови ангиотензина II, что приводит к увеличению активности плазмы в крови Ринна (из-за ингибирования отрицательных обратимых связей в выделении Ренина) и снизить секрецию альдостерона.
ACE идентична Kininazi II. EnalaPril также может заблокировать разбивку брадина, который является мощным вазодидным пептидом. Однако роль этого факта в терапевтическом воздействии эналаприла остается неизвестной. Хотя механизм, в котором эналаприл уменьшает артериальное давление, в первую очередь ассоциируется с ингибированием системы ренна ангиотензина-альдостерона, который играет важную роль в регулировании артериального давления, эналаприл может обнаружить антигипертензивный эффект даже у пациентов с низкоцензенной гипертонией.
Гидрохлоротиазид представляет собой мочегонное и антигипертензивное агент, который увеличивает активность плазмы в крови Ринна. Антигипертензивные эффекты двух компонентов являются добавками и, как правило, последние 24 часа. Хотя один эналаприл проявляет гипотензивный эффект даже у пациентов с низкоцензенной гипертонией, одновременное использование с гидрохлоротиазидом у таких пациентов приводит к большему снижению артериального давления. Компонент эналаприла в препарате, как правило, ослабляет снижение калия, вызванного введением гидрохлоротиазида.
Фармакокинетика.
Эналаприл Maleate.
После устного использования эналаприл быстро поглощается, достигая максимальных концентраций в сыворотке крови в течение 1 часа. Основываясь на индексе вывода мочи, объем поглощения эналаприла в пероральном введении составляет приблизительно 60-70%.
После поглощения эналаприл быстро и широко гидролизован до эналаприлата - мощный ингибитор фермента ангиотензина. Максимальные концентрации эналаприлята в сыворотке достигаются через 3-4 часа после перорального введения малеата. Эналаприл в основном обнаруживается почками. Основными компонентами мочи является эналаприлат, который составляет приблизительно 40% дозы, а эналаприл в неизменной форме. За исключением преобразования в эналаприлатные признаки существенного метаболизма эналаприла. Профиль концентрации эналаприна в сыворотке характеризуется длительной клеммной фазой, который, вероятно, будет связан с связей ACE. У людей с нормальной функцией почек равновесное состояние концентраций эналаприлята в сыворотке достигается на 4-й день устного введения. Эффективный полупериод эналаприн-кумуляции после нескольких перорального введения составляет 11 часов. Еда не влияет на поглощение эналаприла в желудочно-кишечном тракте. Объем поглощения и гидролиз эналаприла аналогичны при принятии различных доз в рекомендуемой терапевтическом диапазоне.
Гидрохлоротиазид
При мониторинге уровней в плазме крови в течение не менее 24 часов полурасветность плазмы крови было 5,6-14,8 часа. Гидрохлоротиазид не метаболизируется, но быстро выводится почками. Когда пероральное введение не менее 61% дозы выводится в неизменной форме в течение 24 часов. Гидрохлоротиазид проникает в плацентар и не проникает в барьер в крови мозга.
Эналаприл / гидрохлоротиазид
Одновременное многократное применение эналаприла и гидрохлоротиазида незначительна в небольшом случае или не влияет на биодоступность этих препаратов. Комбинированная таблетка является биоэквивалентным для отдельных компонентов, которые используются одновременно.
Клинические характеристики.
Показания .

Артериальная гипертензия у пациентов, показывающих комбинированную терапию.

Противопоказание.
  • Повышенная чувствительность к эналаприлам и другим ингибиторам ангиотензинского трансформирующего фермента (ACE), гидрохлоротиазида и других производных сульфонамидов или других компонентов препаратов ENUP ® - H или ENUP ® - HL.
  • Наличие в анамнезе ангионеротического отека, связанного с предварительной обработкой ингибиторами ферментов ангиотензина.
  • Наследственный или идиопатический ангионевротический отек.
  • Пациенты с серьезной почечной функцией (клиренс креатинина менее 30 мл / мин или уровень креатинина в сыворотке, превышают 265 мкмоль / л (3 мг / 100 мл).
  • Стеноз почек артерии.
  • Противопоказан во время гемодиализа.
  • Клиническое состояние после трансплантации почек.
  • Серьезные нарушения функции печени.
  • Анурия, первичный гипердостеронизм.
  • Устойчив к лечению гипокалиемии или гиперкалиемии.
  • Огнеупорная гипонатримия.
  • Симптоматическая гиперурицемия (подагра).
  • Беременные или женщины, которые планируют забеременеть (см. «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).
  • Не следует использовать EnalaPril с лекарственными средствами, содержащими алискирена, пациентами с диабетом или расстройствами функции почек (GSK <60 мл / мин / 1,73 м 2 ).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Энальполь Малеат и гидрохлоротиазид
Другие антигипертензивные препараты.
Сопутствующее использование бета-блокаторов, метлилдопов, блокаторы кальция-канала могут повысить гипотензивный эффект препарата. Одновременное использование нитроглицерина и других нитратов или вазодилататоров может дополнительно уменьшить артериальное давление.
Ganglioblokators или адреноблокировщики в сочетании с эналаприлом следует вводить только при тщательном наблюдении у больного состояния пациента.
Препараты лития.
Диуретики или ингибиторы ACE снижают почечную очистку лития и значительно повышают риск интоксикации с литием, поэтому одновременное использование не рекомендуется.
Нестероидные противовоспалительные препараты (NSAID), в том числе селективные ингибиторы COX-2, ацетилсалициловая кислота> 3 г / сут и не избирательные НПВП могут ослабить антигипертензивные эффекты ингибиторов ACE, диуретики и или других антигипертензивных препаратов. У некоторых пациентов с функцией почек (например, пациенты с обезвоживанием, в том числе теми, которые получают диуретики), которые используются NSAID, в том числе ингибиторы Cox-2, одновременное применение антагонистов антагонистов антагонистов ангиотензина II и ингибиторам ACE вызывает аддитивное влияние на увеличение калия в Сыворотка и дальнейшее ухудшение функции почек, включая возможные вырожденные почечной недостаточности. Эти эффекты обычно обратимы. Следовательно, такая комбинация должна быть введена с осторожностью пациентам с нарушением функции почек. Пациенты должны потреблять достаточное количество жидкости и находиться под тщательным контролем функции почек в начале сопутствующей терапии и периодически во время такого лечения.
Эналаприл
Диуретики калиевой диуретики и калиевые добавки.
Ингибиторы ACE могут усиливать, вызванные гиперкалемией гиперкалемии руководящей калийной диуретики. Использование консервирующих калийных диуретиков (например, спироноляция, эпон, триаммерен или амилорид), а также использование пищевых добавок или солевых заменителей, содержащих калий, может привести к значительному увеличению уровня калия в сыворотке. Если вышеуказанные инструменты отображаются в связи с гипокалемией, они должны использоваться с осторожностью, регулярно определение уровня калия в сыворотке (см. Раздел « Особенности применения » ).
Диуретики (тиазид или петлевые диуретики).
Предварительное обращение с диуретиками в больших дозах может привести к снижению объема циркулирующей крови и увеличения риска артериальной гипотензии в начале анализиренной терапии (см. Раздел «Особенности применения»). Гипотензивные эффекты могут быть уменьшены путем остановки диуретики, увеличение потребления соли или начало лечения от низких доз препарата.
Трициклические антидепрессанты / антипсихотики / препараты.
Одновременное использование анестетики, трициклические антидепрессанты и антипсихотические агенты с ингибиторами ACE могут привести к дальнейшему снижению артериального давления.
Золотые препараты.
Одиночные реакции, аналогичные реакциям на нитриты (симптомы вазодилатации, включая прилив, головокружение, головокружение, тошноту, рвоту и артериальную гипотензию), наблюдались у пациентов, которые обрабатывали инъекционному золоту (натриевый авротиомат) и совместимы с ингибитором ACE, включая эналаприл Отказ
Симпатомиметики.
Симппатомиметики могут снизить антигипертензивный эффект ингибиторов ACE.
Алкоголь
Алкоголь усиливает гипотензивный эффект ингибиторов ACE.
Антидидиабетические препараты.
Эпидемиологические исследования показывают, что сопутствующее использование ингибиторов ACE и антидидиабетические агенты (инсулины, пероральные гипогликемические агенты) могут повысить эффект уменьшения глюкозы в крови с риском гипогликемии. Такой эффект, вероятно, будет иметь место в течение первых недель сопутствующего лечения и пациентов с нарушением функции почек.
Ацетилсалициловая кислота, тромболита, бета-блокаторы.
EnalaPril можно использовать с осторожностью с ацетилсалициловой кислотой (при использовании в качестве тромболитического агента), тромболитическими агентами и бета-блокаторами.
Сопутствующая терапия с ингибитором ACE и антагонистом рецептора ангиотензина.
Сообщалось, что пациенты с подтвержденными атеросклеротическими заболеваниями, сердечной недостаточностью или диабетом с поражением конечной органоциальной терапии с ингибитором ACE и антагонистом рецептора ангиотензина связаны с более высокой заболеваемостью артериальной гипотензией, синкопкой, гиперкалемии и ухудшением функции почек (включая Острая почечная недостаточность) сравнительно с таким приготовлением системы ренин-ангиотензина-альдостерона. Двойная блокада (например, сочетание ингибитора ACE с антагонистом рецепторов ангиотензина II) должна быть ограничиваться индивидуально определенными случаями и сопровождаться тщательным мониторингом функций почек, уровнями калия и артериала.
Гидрохлоротиазид
Следующие лекарства могут взаимодействовать с тиазидными диуретиками, когда они одновременно используются:
Надеполяризующие мирелаксии (например, туркоурарин).
Можно повысить чувствительность к действию миорелаксантов.
Алкоголь, барбитураты, наркотические анальгетики.
Может произойти потенжество ортостатической гипотензии.
Антидиабетические препараты (оральные антидидиабетические средства и инсулин).
На фоне лечения с тиазидами можно уменьшить толерантность глюкозы. Может уязвимо, чтобы изменить дозировку. Metformin следует использовать с осторожностью из-за риска лактатного ацидоза из-за возможной почечной недостаточности, связанной с введением гидрохлоротиазида.
Холестырамин и смола обеспечение.
Анионообменные смолы могут уменьшить поглощение гидрохлоротиазида. Одиночные дозы холестырамина или обеспечения смол уменьшают поглощение гидрохлоротиазида из желудочно-кишечного тракта соответственно на 85% и 43%.
Расширение интервала QT (например, прокаинамида, амиодарон, соталол).
Повышенный риск тахикардии, таких как «Pirueth».
Сердце гликозиды.
Гипокалиемия может повысить чувствительность или увеличить клиническую реакцию сердца до токсичности цифержир (например, повышенной желудочковой возбудимости).
Амфотеррицин B (парентерально), кортикостероиды, адренокортикотропный гормон, стимулирующие слабительные или глицирсин (обнаружены в Lacrice).
Гидрохлоротиазид может улучшить нарушение баланса электролита, в основном гипокалий.
Калиевая диуретики (например, фуросемид), карбеноксон или злоупотребление слабительными.
Гидрохлоротиазид может содержать увеличение потери калия и / или магния.
Прижимные амины (например, адреналин).
Тиазиды могут уменьшить ответ в ответ на прижимные амины, но недостаточно для исключения связанного приема.
Цитотоксические препараты (например, циклофосфамид, метотрексат).
Тиазиды, в том числе гидрохлоротиазид, могут снизить вывод цитотоксических препаратов почками и усиливают свой эффект миелосупверса.
Ингибиторы простагландина синтазы.
У некоторых пациентов их использование может снизить мочегонные, натрийумические и антигипертензивные эффекты диуретики.
Лекарства используются для лечения подагры (пробанецид, сульфинпиразон и аллопуринол).
Может потребоваться отрегулировать дозы препаратов, которые способствуют мочевой кислоте, поскольку гидрохлоротиазид может увеличить концентрацию мочевой кислоты в сыворотке. Может возникнуть необходимость увеличить дозу пробенецид или сульфинпиразона. Одновременное приема тиазидов может увеличить частоту случаев повышенной чувствительности к аллопуринолу.
Салицилаты.
В случае получения высоких доз салицилатов гидрохлоротиазид может увеличить свое токсическое влияние на центральную нервную систему.
Methyldopa.
Существуют отдельные отчеты о гемолитической анемии, одновременно используют гидрохлоротиазид и метиллдопус.
Циклоспорин.
При одновременном применении циклоспорина, гиперурикемия может увеличить и увеличить риск осложнений, таких как подагра.
Антихолинергический (например, атропин, бириден).
Увеличение биодоступности тиазидных диуретиков из-за уменьшения моторики желудочно-кишечного тракта и скорости опорожнения желудка.
Алкоголь (этанол), барбитураты, наркотические средства или антидепрессанты.
Может привести к увеличению ортостатической гипотензии.
Другие гипотензивные агенты.
Аддитивный эффект.
Гликозиды гликозида.
Гипокалиемия или гипономиаменты, вызванные принятием тиазидов, могут привести к развитию сердечной аритмии, вызванной гликозидами гликозидов.
Лекарства, которые влияют на содержание калия в сыворотке.
Периодический мониторинг содержания калия в сыворотке и ЭКГ рекомендуется одновременным приемом лазартана / гидрохлоротиазида с лекарственными средствами, которые влияют на изменение содержания калия в сыворотке (например, гликозидов гликозидов и антиаритмических препаратов), а также со следующими средствами ( В том числе антиаритмические), которые вызывают тахикардию, такие как «Пируе», с гипокалиемией является благоприятным фактором тахикардии, таких как «Пируэт» (желудочковая тахикардия):
  • Антиаритмические препараты класса Ia (например, хинидин, гидрохинидин, дисопирамид);
  • Антиаритмические препараты класса III (например, амиодарон, соталол, дофэтилид, а ибутилид);
  • Некоторые антипсихотические агенты (например, тиоридазин, хлорпромазин, левомпромазин,
Трифлопиразин, цикмемазин, сульфирид, султоприид, амилапид, тиаприд, пимозид, галоперидол, доперидол);
  • Другие препараты (например, инфадил, цисапрад, дифминил, эритромицин для внутривенного введения, галоэфир, эфир, мисоластин, пентамид, терфенадин, Wincicin для внутривенного введения).
Соли кальция.
Тиазидные диуретики могут увеличить содержание кальция в сыворотке в результате уменьшения его выхода. При необходимости назначение препаратов кальция должна быть выбрана под контролем содержания кальция в сыворотке.
Влияние на результаты лабораторных исследований.
Из-за влияния на метаболизм кальция, тиазиды могут повлиять на результаты оценки функции паращитовидной железы (см. Раздел «Особенности применения»).
Карбамазепин.
Учитывая риск симптоматической гипонатриемии, необходимо провести клинический и биологический мониторинг.
Йодсодержащие контрастные средства.
В случае индуцированных дегидратационных диуретиков риск острой почечной недостаточности увеличивается, предпочтительно при использовании высоких доз контрастных агентов. Пациенты нуждаются в регидратации к введению йодсодержащих препаратов.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), в том числе селективные циклооксигеназы-2 ингибиторы (COX-2), ацетилсалициловая кислота> 3 г / день и не избирательные NSAID.
При одновременном использовании НПВП, антигипертензивный эффект гидрохлоротиазида может ослабить и усиливать эффект гидрохлоротиазида на уровни калия в сыворотке.
Бета-блокаторы и диазоксид.
Одновременное использование тиазидных диуретиков, в том числе гидрохлоротиазида, с бета-блокаторами может увеличить риск гипергликемии. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду.
Амантадин.
Тіазиди, тому числі гідрохлоротіазид, можуть збільшувати ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.
Особливості застосування.
Еналаприл та гідрохлоротіазид
Артеріальна гіпотензія та дисбаланс електролітів.
Симптоматичну артеріальну гіпотензію рідко спостерігають у пацієнтів із неускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують Енап ® - H або Енап ® - HL, артеріальна гіпертензія розвивається частіше у пацієнтів із виснаженням солі/об'єму, наприклад, унаслідок терапії діуретиками, обмеження вживання солі, діалізу, наявності діареї або блювання. Необхідно проводити регулярний контроль рівня електролітів у сироватці крові для таких пацієнтів. Симптоматична артеріальна гіпотензія розвивалася частіше у пацієнтів з більш тяжкими формами серцевої недостатності, яким застосовували вищі дози петльових діуретиків, з гіпонатріємією або порушеннями функції нирок. Таким пацієнтам лікування препаратом слід починати під наглядом лікаря.
Пацієнтів слід обстежувати стосовно клінічних ознак водного та електролітного дисбалансу, таких як дегідратація, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію або печінкову кому; гіпомагніємія або гіпокаліємія, що можуть виникати внаслідок діареї або блювання. У таких пацієнтів слід періодично перевіряти рівні електролітів у сироватці крові.
Особливо уважним повинен бути підхід до лікування пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину та, якщо необхідно, ввести внутрішньовенно 0,9 % розчин натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія при прийомі препарату не є протипоказанням для лікування, яке можна продовжувати після нормалізації артеріального тиску та відновлення об'єму рідини.
У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю і нормальним або зниженим артеріальним тиском препарат може додатково зменшити рівень артеріального тиску. Таку реакцію на прийом препарату можна очікувати і її не слід розцінювати як підставу для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія стає резистентною до лікування, слід знизити дозу та/або припинити лікування діуретиком та або препаратом Енап ® - H або Енап ® - HL.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (RAAS).
Подвійна блокада (наприклад, при додаванні інгібітору АПФ до антагоніста рецептора ангіотензину ІІ) повинна обмежуватися тільки окремими випадками з ретельним контролем артеріального тиску, функції нирок і рівнів електролітів. Під час декількох досліджень повідомлялося, що у пацієнтів зі встановленим атеросклеротичним ураженням судин, серцевою недостатністю або діабетом з кінцевим ураженням органів подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи пов'язана з вищою частотою артеріальної гіпотензії, непритомних станів, гіперкаліємії і погіршення функції нирок (у тому числі гострою нирковою недостатністю) порівняно з такою при застосуванні одного препарату, діючого на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Не слід застосовувати еналаприл з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або з порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м 2 ) (див. розділи «Протипоказання» або «Особливості застосування»).
Порушення функції нирок.
Повідомлялося про порушення функції нирок, спричинене еналаприлом, особливо у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркових артерій. Якщо діагноз встановлено швидко і проведено відповідне лікування, ниркова недостатність, пов'язана з терапією еналаприлом, зазвичай оборотна.
У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без раніше існуючої ниркової недостатності при прийомі еналаприлу разом з діуретиком спостерігається підвищення сечовини і креатиніну у сироватці крові. Можуть знадобитися зменшення дози еналаприлу та/або припинення прийому діуретиків. У такому разі необхідно враховувати можливість існування стенозу ниркових артерій.
Гіперкаліємія.
Комбінація еналаприлу та діуретика в низьких дозах може спричинити виникнення гіперкаліємії.
Літій
Супутній прийом еналаприлу та літію зазвичай не рекомендується.
Пацієнти літнього віку.
Ефективність і переносимість еналаприлу малеату і гідрохлоротіазиду, що застосовуються одночасно, подібні як у пацієнтів літнього віку, так і у молодших дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Застосування дітям.
Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені.
Еналаприл.
Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і всі вазодилататори, інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам з обструкцією вихідного отвору лівого шлуночка та обструкцією шляху відтоку; їхнього прийому слід уникати у разі кардіогенного шоку та гемодинамічно значної обструкції.
Реноваскулярна гіпертензія.
У пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або зі стенозом аорти єдиної здорової нирки, які приймають АПФ інгібітори, існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Навіть при слабких змінах креатиніну сироватки крові може погіршитися функція нирок. У цих пацієнтів лікування слід розпочинати під суворим медичним контролем, з низьких доз і при ретельному коригуванні доз та контролі функції нирок.
Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі.
У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням мембран із високою проникністю (наприклад, AN 69) і супутнім лікуванням інгібіторами АПФ, у деяких випадках розвивалися анафілактоїдні реакці ї. Тому для таких пацієнтів рекомендується застосування діалізних мембран іншого типу або антигіпертензивних засобів іншої групи.
Пересадка нирок.
Досвід застосування препарату Енап ® - H або Енап ® - HL пацієнтам із нещодавно перенесеною пересадкою нирки відсутній. Тому лікування препаратом для них не рекомендується.
Порушення функції печінки.
Дуже рідко із застосуванням інгібіторів АПФ пов'язують синдром, який розпочинається з холестатичної жовтяниці і прогресує до некрозу печінки, іноді з летальним наслідком. Механізм цього синдрому невідомий. Пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, при виникненні жовтяниці або значному підвищенні печінкових ферментів слід припинити їх прийом і отримати відповідну медичну допомогу.
Нейтропенія/агранулоцитоз.
Були повідомлення про нейтропенію/агранулоцитоз, тромбоцитопенію та анемію у пацієнтів, які отримують терапію інгібіторами АПФ. Нейтропенія рідко виникає у пацієнтів із нормальною функцією нирок і без особливих факторів ризику. Еналаприл слід дуже обережно застосовувати пацієнтам із колагенозом, при імунонодепресивній терапії, при лікуванні алопуринолом або прокаїнамідом, або при комбінації вищевказаних факторів ризику, особливо якщо раніше встановлено порушення функції нирок. У деяких з таких пацієнтів розвиваються тяжкі інфекції, які іноді не реагують на інтенсивну терапію антибіотиками.
При застосуванні еналаприлу цим пацієнтам рекомендується періодичний моніторинг лейкоцитів, а пацієнта слід попередити щодо інформування лікаря про будь-які ознаки інфекції.
Гіперкаліємія.
Протягом лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл, у деяких пацієнтів спостерігалося підвищення рівня калію в крові. Ризик виникнення гіперкаліємії підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю, з погіршеною функцією нирок, віком > 70 років, із цукровим діабетом, транзиторними станами, зокрема зневодненням, гострою серцевою декомпенсацією, метаболічним ацидозом та супутнім прийомом калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону, еплеренону, тріамтерену або амілориду); при використанні харчових добавок або сольових замінників, що містять калій; а також у пацієнтів, які приймають інші препарати, що можуть спричинити підвищення рівня калію у сироватці крові (наприклад гепарин). Зокрема, прийом калійзберігаючих діуретиків, харчових добавок або сольових замінників, що містять калій, пацієнтами з порушенням функції нирок може призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити серйозні, інколи летальні аритмії. Якщо супутній прийом еналаприлу та будь-якого з вищезгаданих препаратів вважається необхідним, їх слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи вміст рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Гіпоглікемія.
Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, які приймають пероральні антидіабетичні препарати або інсулін, необхідний ретельний глікемічний контроль, особливо у перший місяць лікування інгібіторами АПФ.
Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк.
У пацієнтів, яких лікували інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, включаючи Енап ® - Н або Енап ® - HL, у деяких випадках з'являвся ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Він може виникати у будь-який час протягом лікування. У такому випадку застосування препаратів Енап ® - Н або Енап ® - HL необхідно негайно припинити і встановити постійне спостереження за пацієнтом, щоб упевнитися у повному зникненні симптомів. Навіть якщо відзначається лише набряк язика при відсутності дихального дистресу, пацієнту може знадобитися тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними і кортикостероїдними агентами може бути недостатнім.
Дуже рідко повідомлялося про летальний ангіоневротичний набряк гортані або язика. При виникненні набряку язика, голосової щілини або гортані імовірне виникнення обструкції дихальних шляхів, особливо у пацієнтів, які перенесли операцію на органах дихання. У цих випадках необхідне застосування невідкладної терапії, яка може включати підшкірне введення розчину адреналіну 1:1000 (0,3-0,5 мл) та/або заходи для забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів .
У представників негроїдної раси, які застосовували інгібітори АПФ, частіше виникав ангіоневротичний набряк порівняно з пацієнтами інших рас.
Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, який не пов'язують із застосуванням інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик його виникнення і при застосуванні інгібіторів АПФ.
Анафілактоїдні реакції при десенсибілізуючій терапії.
Зрідка у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, розвивалися анафілактоїдні реакції, що могли бути загрозливими до життя пацієнтів. Подібних реакцій можна уникнути, якщо до початку гіпосенсенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітора АПФ.
Анафілактоїдні реакції при аферезі ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ).
Рідко при аферезі ЛПНЩ за допомогою декстрансульфату у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, можуть проявлятися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Таких реакцій можна уникнути при тимчасовій відміні терапії інгібітором АПФ перед кожним аферезом.
Кашель.
Повідомлялося про виникнення кашлю при лікуванні інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель носить непродуктивний, стійкий характер і припиняється після відміни препарату. Кашель у зв'язку з лікуванням інгібітором АПФ необхідно враховувати при диференційній діагностиці кашлю.
Хірургічні операції/анестезія.
Під час великих хірургічних операцій або при анестезії із застосуванням препаратів, які спричиняють артеріальну гіпотензію, еналаприл блокує утворення ангіотензину ІІ вторинно до компенсаторного вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається артеріальна гіпотензія, яку можна пояснити цими механізмами взаємодії, вона коригується за допомогою збільшення об'єму рідини.
Расовий фактор.
Як повідомлялося для інших інгібіторів АПФ, еналаприл може менш ефективно знижувати артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією, ніж у пацієнтів іншої раси, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові цих пацієнтів.
Гідрохлоротіазид
Порушення функції нирок.
Тіазиди можуть виявитися недостатньо ефективними діуретиками для лікування пацієнтів з порушенням функції нирок, а також коли рівень кліренсу креатиніну 30 мл/хв і нижче (тобто при помірній або вираженій нирковій недостатності).
Таблетки Енап ® - H або Енап ® - HL не слід призначати пацієнтам з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 80 мл/хв), поки титрування окремих компонентів препарату не вкаже на необхідність доз, присутніх у комбінованих таблетках.
Порушення функції печінки.
Тіазиди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеннями функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки навіть при незначних відхиленнях рідинного та електролітного балансу може виникнути печінкова кома.
Метаболічні та ендокринні ефекти.
Терапія тіазидами може змінювати толерантність до глюкози. Може бути потрібною корекція доз антидіабетичних препаратів, включаючи інсулін. Лікування тиазидами може спровокувати прояви латентного діабету.
Тіазиди можуть знижувати рівні натрію, магнію та калію у сироватці крові.
Підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів може асоціюватися з терапією тіазидними діуретиками; однак протягом застосування малих доз (12,5 мг) повідомлялося про мінімальний ефект або про його відсутність.
Тіазиди можуть зменшити виведення кальцію з сечею та спричинити періодичне незначне підвищення кальцію у сироватці крові. Виражена гіперкальціємія може бути проявом прихованого гіперпаратиреоїдизму. Застосування тіазидів слід припинити перед проведенням тестів щодо функції щитовидної залози.
Терапія тіазидними діуретиками може спричиняти гіперурикемію та/або загострення подагри у деяких пацієнтів. Однак еналаприл може підвищувати рівень сечової кислоти у сечі та, таким чином може послабити гіперурикемічний ефект гідрохлоротіазиду.
Хоча немає наявних даних з контрольованих клінічних досліджень для пацієнтів, які отримують Енап ® - H або Енап ® - HL, їм, як для пацієнтів, які отримують діуретичну терапію, слід регулярно вимірювати рівні електролітів у сироватці крові через відповідні інтервали часу.
Тіазиди (включаючи гідрохлоротіазид) можуть спричиняти дисбаланс рідини та електролітів (гіпокаліємія, гіпонатріємія і гіпохлоремічний алкалоз). Небезпечними ознаками порушення водно-електролітного балансу є ксеростомія, спрага, слабкість, летаргічний сон, сонливість, втомлюваність, м'язовий біль або судоми, м'язова слабкість, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія, порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання).
Хоча протягом застосування тіазидних діуретиків може виникнути гіпокаліємія, сумісна терапія з еналаприлом може зменшити гіпокаліємію, спричинену застосуванням діуретика. Ризик гіпокаліємії може підвищуватися у пацієнтів з цирозом печінки, у пацієнтів з підвищеним діурезом, з недостатнім пероральним вживанням електролітів та у пацієнтів, які одночасно отримують терапію кортикостероїдами або адренокортикотропним гормоном (АКТГ).
У спекотну погоду у пацієнтів, схильних до набряків, може виникати гіпонатріємія за рахунок розрідження крові. Дефіцит хлоридів зазвичай помірний та не потребує лікування.
Тіазиди підвищують виведення магнію з сечею, що може призвести до гіпомагнеземії.
Препарат може впливати на результати наступних лабораторних аналізів:
  • препарат може знижувати рівень зв'язаного з білками йоду у плазмі крові;
  • лікування препаратом слід припинити перед проведенням лабораторного обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз;
  • препарат здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові
  • гідрохлоротіазид, що може давати позитивний результат в антидопінговому тесті.
Підвищена чутливість.
У пацієнтів, схильних до алергії, або у хворих на бронхіальну астму в анамнезі можуть виникати реакції підвищеної чутливості до гідрохлоротіазиду.
При застосуванні тіазидних діуретиків спостерігалося загострення або активація системного червоного вовчака.
Особливі застереження щодо неактивних компонентів препарату.
Енап ® - H та Енап ® - HL містять лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями галактозної недостатності, лактозної недостатності Лаппа чи синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітності та годування груддю.

Інгібітори АПФ протипоказано застосовувати вагітним та жінкам, які планують вагітність (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль безпеки застосування у період вагітності. Якщо вагітність встановлена, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити та, якщо це можливо, розпочати альтернативну терапію.
Епідеміологічні висновки відносно ризику тератогенності після впливу інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності не є однозначними; однак не можна виключати деякого підвищення ризику. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ під час ІІ і ІІІ триместру вагітності може зумовити розвиток фетотоксичності (зниження функції нирок, олігогідрамніон , ретардацію окостеніння черепа) і неонатальну токсичність (ниркову недостатність, гіпотензію, гіперкаліємію).
При призначенні еналаприлу необхідно інформувати пацієнтку відносно потенційної шкоди для плода.
Якщо прийом інгібіторів АПФ відбувався у період вагітності, слід проводити періодичні ультразвукові обстеження для оцінки інтраамніотичного простору. Однак як лікарям, так і пацієнтам необхідно знати про те, що олігоамніон може розвинутися вже після появи у плода необоротних ушкоджень.
Якщо застосування інгібіторів АПФ відбулося у ІІ триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження функції нирок ембріона та черепа ембріона.
Немовлят, матері яких приймали інгібітори АПФ, слід ретельно перевіряти на предмет артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Еналаприл, який має здатність проникати крізь плаценту, можна частково вивести з організму новонародженого шляхом перитонеального діалізу; теоретично його можна вивести шляхом обмінного переливання крові, хоча немає досвіду щодо проведення останньої процедури.
Гідрохлоротіазид
Досвід застосування гідрохлоротіазиду у період вагітності, особливо у період І триместру, обмежений. Даних, отриманих з досліджень на тваринах, недостатньо.
Гідрохлоротіазид проникає крізь плацентарний бар'єр. При застосуванні у ІІ та ІІІ триместрах вагітності гідрохлоротіазид може порушити фетоплацентарний кровообіг і зумовлювати жовтяницю у плода або у новонародженої дитини, електролітний дисбаланс і тромбоцитопенію.
Гідрохлоротіазид не можна застосовувати для лікування набряків, артеріальної гіпертензії чи прееклампсії у вагітних, оскільки замість сприятливого впливу на перебіг захворювання він підвищує ризик зменшення об'єму плазми та погіршує матковоплацентарне кровопостачання.
Гідрохлоротіазид не слід використовувати для лікування есенціальної артеріальної гіпертензії у вагітних.
Гідрохлоротіазид не можна застосовувати у період вагітності.
Годування груддю
Еналаприл
Обмежені фармакокінетичні дані свідчать про дуже низькі концентрації у грудному молоці (див. розділ «Фармакокінетика»). Хоча такі концентрації і вважаються клінічно незначними, застосування препаратів Енап ® - H або Енап ® - HL не рекомендується під час годування груддю новонароджених, оскільки існує гіпотетичний ризик ефектів з боку серцево-судинної системи та нирок, а також через недостатній досвід такого застосування.
Гідрохлоротіазид
Гідрохлоротіазид проникає у грудне молоко; його застосування у період годування груддю протипоказане. Якщо його застосування вкрай необхідне, годування груддю необхідно припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Під час керування автомобілем та іншими механічними засобами слід бути обережними та враховувати можливість виникнення небажаних реакцій з боку нервової системи, включаючи запаморочення або сонливість.
Спосіб застосування та дози.
Артеріальна гіпертензія
Таблетки з фіксованою комбінацією еналаприлу малеату та гідрохлоротіазиду призначають пацієнтам, у яких артеріальний тиск недостатньо контролюється тільки одним еналаприлом.
Застосування фіксованої комбінації еналаприлу малеату і гідрохлоротіазиду не призначають для початкової терапії та зазвичай рекомендується після коригування доз окремо кожного з компонентів. Але при клінічній доцільності можна переходити одразу від монотерапії до фіксованої комбінації.
Режим дозування встановлює лікар індивідуально залежно від стану хворого та ступеня тяжкості артеріальної гіпертензії. Лікування слід розпочинати з низьких доз препарату з поступовим збільшенням дозування. Препарат застосовувати перорально незалежно від прийому їжі. Встановлену добову дозу слід приймати вранці разом із великою кількістю рідини.
Зазвичай доза становить 1 таблетку, яку слід застосовувати 1 раз на добу. При необхідності дозування може бути підвищене до 2 таблеток на добу, які слід застосовувати 1 раз на добу.
Таблетки з фіксованою комбінацією 10 мг/25 мг та 10 мг/12,5 мг можуть замінити терапію, що складається з прийому окремо 10 мг еналаприлу та відповідно 25 мг або 12,5 мг гідрохлоротіазиду, у пацієнтів, стан яких стабілізовано лікуванням індивідуальними компонентами.
Попереднє лікування діуретиками: симптоматична гіпотензія може виникнути на початку терапії еналаприлом. Частіше вона спостерігається у пацієнтів‚ у яких попередня терапія діуретиками спричинила порушення водно-електролітного балансу. Терапію діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку терапії препаратами Енап ® - H або Енап ® - HL.
Дозування при порушенні функції нирок
Кліренс креатиніну понад 30 мл/хв.
Для пацієнтів із порушеннями нирок з кліренсом креатиніну ≥ 30 мл/хв перед переходом до фіксованої комбінації необхідне коригування дози еналаприлу шляхом титрування. Для таких пацієнтів петльові діуретики більш прийнятні за тіазиди. Доза еналаприлу та гідрохлоротіазиду має бути найменшою. Необхідний періодичний контроль калію і креатиніну, наприклад, кожні 2 місяці, коли стан пацієнта стабілізувався.
Кліренс креатиніну менше 30 мл/хв.
Застосування препарату протипоказане.
Особливі популяції.
Для пацієнтів зі зменшенням об'єму рідини/солі початкова доза еналаприлу становить 5 мг (застосовується у відповідному дозуванні) або менше. Для таких пацієнтів рекомендується титрування монокомпонентів.
Дозування для пацієнтів літнього віку.
Застосування препарату пацієнтам літнього віку здійснювати у таких же самих дозах, як і для молодших пацієнтів. У випадку фізіологічної ниркової недостатності перед переходом до фіксованої комбінації необхідне коригування дози еналаприлу шляхом титрування.
Немає обмеження у часі щодо тривалості лікування.
Діти. Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені.
Передозування.
Лікування – симптоматичне і підтримуюче. Застосування препарату слід припинити і ретельно обстежити пацієнта. Запропоновані заходи включають: провокування блювання, якщо препарат було прийнято нещодавно, а також корекцію дегідратації, електролітного дисбалансу та артеріальної гіпотензії за допомогою загальноприйнятих заходів.
Еналаприлу малеат . Основним проявом передозування є виражена артеріальна гіпотензія, що виникає протягом 6 годин після прийому препарату і супроводжується блокадою ренин-ангіотензинової системи та ступором. Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати циркулярний шок, електролітний дисбаланс, гіпервентиляцію легенів, тахікардію, прискорене серцебиття, запаморочення, тривожність та кашель. Рівні еналаприлу у плазмі крові, які перевищують у 100 і 200 разів максимальні рівні, що досягаються при прийомі терапевтичних доз, за повідомленнями, реєструвалися після прийому відповідно 300 мг і 440 мг енелаприлату. При появі артеріальної гіпертензії можна розглянути необхідність інфузій ангіотензину ІІ та/або внутрішньовенного введення катехоламінів.
Рекомендованим лікуванням при передозуванні є внутрішньовенне введення 0,9 % розчину натрію хлориду. Еналаприл може бути виведений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу.
При брадикардії, що резистентна до терапевтичних засобів, показана терапія за допомогою кардіостимулятора.
Гідрохлоротіазид . Найчастішими ознаками та симптомами є прояви гіпокаліємії, гіпохлоремії, гіпонатріємії і дегідратації внаслідок надмірного діурезу. Якщо також застосовувати препарат дигіталісу, гіпокаліємія може посилити прояви серцевої аритмії. Також проявами передозування може бути тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення, спазми м'язів, парестезія, виснаження, розлади свідомості, нудота, блювання, спрага, поліурія, олігурія, анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатність).
Слід постійно контролювати важливі показники життєдіяльності, концентрації електролітів та рівень креатиніну в сироватці крові.
Побічні реакції.
Найчастішими побічними реакціями були запаморочення і підвищена втомлюваність, що зазвичай зникали при зниженні дози і рідко вимагали відміни препарату.
Іншими побічними реакціями (1-2 %) були: м'язові судоми, нудота, астенія, ортостатичні ефекти, включаючи артеріальну гіпотензію; головний біль, кашель та імпотенція.
Включені побічні реакції, про які повідомлено під час застосування одного еналаприлу або одного гідрохлоротіазиду, або під час клінічних досліджень, або після виходу препарату на ринок.
З боку серцево-судинної системи : неортостатична гіпотензія, пальпітація, тахікардія, біль у грудній клітці.
З боку шлунково-кишкового тракту : панкреатит, діарея, блювання, диспепсія, абдомінальний біль, пептичні виразки, метеоризм, запор, сухість у роті, афтозні виразки.
З боку нервової системи/психіки : синкопе,безсоння, сонливість, парестезії, запаморочення, вертиго, втомлюваність, нездужання, нервозність, парез (внаслідок гіпокаліємії).
З боку органів дихання : диспное, алергічний альвеоліт.
З боку шкіри : синдром Стівенса-Джонсона, висипання, свербіж, посилена пітливість, діафорез, фоточутливість або інші дерматологічні реакції.
З боку системи крові: зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, а також про зменшення кількості тромбоцитів і лейкоцитів, рідко – про нейтропенію, тромбоцитопенію, пригнічення функції кісткового мозку.
З боку нирок та сечовивідних шляхів : порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія.
З боку репродуктивної системи: зниження лібідо.
Метаболічні розлади: подагра.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: шум у вухах.
Інші : повідомлялося про симптомокомплекс, що може включати кілька або всі наступні симптоми: гарячка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит і артралгія/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла (АНА), збільшення ШОЕ, еозинофілія, лейкоцитоз.
Реакції гіперчутливості : рідко повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані (див. розділ «Особливості застосування»). Дуже рідко повідомлялося про інтестинальний ангіоневротичний набряк при застосуванні інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, включаючи еналаприл.
Зміни лабораторних показників: гіперглікемія, гіперурикемія, гіпокаліємія. Спостерігалися підвищення рівня азоту, сечовини крові та креатиніну сироватки крові, підвищення рівня печінкових ферментів та/або білірубіну у сироватці крові. Ці симптоми, як правило, носять зворотний характер при відміні препарату. Відзначалися випадки гіперкаліємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії, гіперкальціємії, підвищення рівнів холестерину та тригліцерідів крові. Вплив на результати наступних лабораторних показників:
  • препарат може знижувати рівень зв'язаного з білками йоду у плазмі крові;
  • препарат здатний підвищувати концентрацією вільного білірубіну в сироватці крові;
  • через вплив на обмін кальцію тіазиди можуть впливати на результати оцінки функцій паращитовидних залоз, тому перед обстеженням оцінки їх функції лікування препаратом слід припинити.
Додаткові побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні окремих компонентів препарату і можуть бути потенційними побічними ефектами препарату Енап ® - H або Енап ® - HL .
Еналаприл .
З боку шлунково-кишкового тракту: ілеус, анорексія, зміна смакових відчуттів, стоматит, глосит, нудота.
З боку гепатобіліарної системи: печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), холецистит, печінковий некроз, холестаз.
З боку нервової системи/психіки: депресія, сплутаність свідомості, розлади сну, аномальні сновидіння, астенія.
З боку органів дихання: легеневі інфільтрати, бронхоспазм/астма, біль у горлі та охриплість голосу, ринорея.
З боку серцево-судинної системи: порушення серцевого ритму, стенокардія, ортостатична гіпотензії, інфаркт міокарда або інсульт (можливо, внаслідок надмірної артеріальної гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику), феномен Рейно.
З боку шкіри та слизових оболонок: фоточутливість, алопеція, еритродермія, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, пухирчатка.
З боку системи крові: апластична та гемолітична анемія, гіпонатріємія.
З боку імунної системи: кропив'янка, анафілактичний шок, аутоімунні порушення.
Метаболічні розлади: гіпоглікемія.
Інші: нечіткість зору, лімфаденопатія, олігурія, синдром порушення секреції антидіуретичного гормону, м'язові судоми.
Гідрохлоротіазид .
З боку серцево-судинної системи: аритмія.
З боку гепатобіліарної системи: жовтяниця (внутрішньопечінкова, холестатична), печінковий некроз, холестаз, холецистит.
З боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, подразнення шлунку, сіалоденіт,зміна смакових відчуттів, нудота.
Метаболічні розлади: глюкозурія, гіпохлоремічний алкалоз (що може індукувати печінкову енцефалопатію або печінкову кому), гіперурикемія (що може провокувати подагричні напади у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання), гіпоглікемія, зниження глюкозотолерантності (що може зумовити маніфестацію латентного цукрового діабету).
З боку системи крові: лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична та гемолітична анемія.
З боку імунної системи: анафілактична реакція, кропив'янка.
З боку шкіри та слизових оболонок: фоточутливість, некротизуючий ангіїт (васкуліт), токсичний епідермальний некроліз.
З боку органів зору: ксантопсія, транзиторне порушення зору.
З боку органів дихання: респіраторний дистрес (включаючи пневмонію і набряк легень),
З боку нервової системи/психіки: неспокій, дезорієнтація, зміни настрою, виснаження.
Зміни лабораторних показників: електролітний дисбаланс (включаючи гіпонатріємію).
Інші: гарячка, інтерстиціальний нефрит, спазми м'язів, судоми, відчуття спраги, статеві розлади.
Термін придатності.
Енап ® - HL: 4 роки. Енап ® - H: 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 2 або по 6, або по 9 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. КРКА, д.д., Ново место, Словенія/KRKA, dd, Novo mesto, Slovenia.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.
ГИДРОХЛОРОТИАЗИД+ЭНАЛАПРИЛ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Альго-Фарм поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Отзывы

 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Черкассы, Днепр, Винница, Ровно, Чернигов, Львов