В корзине нет товаров
ЭНАП 20 HL табл. 20 мг + 12,5 мг блистер №20

ЭНАП 20 HL табл. 20 мг + 12,5 мг блистер №20

rx
Код товара: 74550
Производитель: KRKA (Словения)
11,00 EUR
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 02.10.2022
Написать жалобу
  • Внешний вид товара в аптеке может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

AB 20 NL.

Энап 20 гл.

Место хранения:

Активное вещество: 1 таблетка содержит аналогичный малеат 20 мг и гидрохлоротиазид 12,5 мг;

Вспомогательные вспомогательные : гидрокарбонат натрия, моногидрат лактозы, кукурузный крахмал, звезда, тальк, стеарат магния.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физические и химические свойства: круглые плоские таблетки белого цвета с формованным краем и раками с одной стороны.
Фармакотерапевтическая группа . Комбинированные препараты ингибиторов ACE. Эналаприл и диуретики. Код ATH C09V A02.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Enaph ® 20 HL представляет собой комбинацию ангиотензина преобразования ингибитора фермента (эналаприл Maleate) и диуретики (гидрохлоротиазид).
Эналаприл Maleate.
Ангиотензинский трансформирующий фермент (ACE) представляет собой пептидилдепептидазу, которая катализирует трансформацию ангиотензина и в прессном вещественциунге II. После поглощения эналаприл гидролизован для энаплатации, который подавляет туз. Ингибирование тузов приводит к снижению плазмы крови ангиотензина II, что приводит к увеличению активности плазмы в крови Ринна (из-за подавления отрицательных обратимых связей в выделении Ренина) и снизить секрецию альдостерона.
ACE идентична Kininazi II. EnalaPril также может заблокировать разбивку брадина, который является мощным вазодидным пептидом. Однако роль этого факта в терапевтическом воздействии эналаприла остается неизвестной. Хотя механизм, в котором эналаприл уменьшает артериальное давление, в первую очередь ассоциируется с ингибированием системы ренна ангиотензина-альдостерона, который играет важную роль в регулировании артериального давления, эналаприл может обнаружить антигипертензивный эффект даже у пациентов с низкоцензенной гипертонией.
Гидрохлоротиазид представляет собой мочегонное и антигипертензивное агент, который увеличивает активность плазмы в крови Ринна.
Эналаприл Maleate - гидрохлоротиазид
Антигипертензивные эффекты двух компонентов являются добавками и, как правило, последние 24 часа. Хотя один эналаприл проявляет гипотензивный эффект даже у пациентов с низкоцензенной гипертонией, одновременное использование с гидрохлоротиазидом у таких пациентов приводит к большему снижению артериального давления. Компонент эналаприла в препарате, как правило, ослабляет снижение калия, вызванного введением гидрохлоротиазида.
Фармакокинетика.
Эналаприл Maleate .
После устного использования эналаприл быстро поглощается, достигая максимальных концентраций в сыворотке крови в течение 1 часа. Основываясь на индексе вывода мочи, объем поглощения эналаприла в пероральном введении составляет приблизительно 60-70%.
После поглощения эналаприл быстро и широко гидролизован до эналаприлата - мощный ингибитор фермента ангиотензина. Максимальные концентрации эналаприлята в сыворотке достигаются через 3-4 часа после перорального введения малеата. Эналаприл в основном обнаруживается почками. Основными компонентами мочи является эналаприлат, который составляет приблизительно 40% дозы, а эналаприл в неизменной форме. За исключением преобразования в эналаприлатные признаки существенного метаболизма эналаприла. Профиль концентрации эналаприна в сыворотке характеризуется длительной клеммной фазой, который, вероятно, будет связан с связей ACE. У людей с нормальной функцией почек равновесное состояние концентраций эналаприлята в сыворотке достигается на 4-й день устного введения. Эффективный полупериод эналаприн-кумуляции после нескольких перорального введения составляет 11 часов. Еда не влияет на поглощение эналаприла в желудочно-кишечном тракте. Объем поглощения и гидролиз эналаприла аналогичны при принятии различных доз в рекомендуемой терапевтическом диапазоне.
Гидрохлоротиазид
При мониторинге уровней в плазме крови в течение не менее 24 часов полурасветность плазмы крови было 5,6-14,8 часа. Гидрохлоротиазид не метаболизируется, но быстро выводится почками. Когда пероральное введение не менее 61% дозы выводится в неизменной форме в течение 24 часов. Гидрохлоротиазид проникает в плацентар и не проникает в барьер в крови мозга.
Эналаприл / гидрохлоротиазид . Одновременное многократное применение эналаприла и гидрохлоротиазида в минимуме или обычно не влияет на биодоступность этих препаратов. Комбинированная таблетка является биоэквивалентным для отдельных компонентов, которые используются одновременно.
Клинические характеристики.
Показания .

Артериальная гипертензия у пациентов, показывающих комбинированную терапию.

Противопоказание.
  • Повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата или других препаратов, которые являются производными сульфонамидов.
  • Повышенная чувствительность к любому другому ингибиторам ACE.
  • Наличие в анамнезе ангионевротического отека, связанного с предварительной обработкой ангиотензина преобразования ингибиторов фермента, а также наследственным или идиопатическим ангионевротическим отеком.
  • Одновременное использование с лекарственными средствами, содержащими алискирен. Сахарный сахарный диабет или нарушение функции почек (скорость гломеренной фильтрации (GSC) <60 мл / мин / 1,73 м 2 ) или печень.
  • Анурие.
  • Устойчив к лечению гипокалиемии или гиперкалиемии.
  • Огнеупорная гипонатримия.
  • Симптоматическая гиперурицемия (подагра).
  • Беременные или женщины, которые планируют забеременеть (см. «Применение во время беременности и грудного вскармливания»)
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Гипотензивная терапия
Сопровождающий прием этих препаратов может увеличить гипотензивный эффект эналаприла. Сопровождающий прием с нитроглицерином, другие нитраты или другие вазодилаторы могут дополнительно уменьшить артериальное давление.
Другие антигипертензивные препараты. Дополнительные эффекты могут возникнуть, когда EnalaPril используется одновременно с другими антигипертензивными препаратами.
Комбинация элементов эналаприла и β-адреноблокировщиков, метлилдопов или блокаторов кальциевых каналов повышает эффективность снижения артериального давления.
GanglioBlokators или адреноблокировщики в сочетании с эналаприлом следует использовать только в зависимости от тщательного наблюдения пациента.
Диуретики калия или калийные добавки
Ингибиторы ACE усиливают, вызванные диуретиками потери калия. Использование консервирующих калийных диуретиков (например, спироноляция, эпон, триаммерен или амилорид), а также использование пищевых добавок или солевых заменителей, содержащих калий, может привести к значительному увеличению уровня калия в сыворотке. Если вышеуказанные инструменты отображаются в связи с гипокалемией, они должны использоваться с осторожностью, регулярно определение уровня калия в сыворотке (см. Раздел « Особенности применения » ).
Диуретики (тиазид или петлевые диуретики). Предварительное обращение с диуретиками в больших дозах может привести к снижению объема циркулирующей крови и увеличения риска артериальной гипотензии в начале анализиренной терапии (см. Раздел «Особенности применения»). Гипотензивные эффекты могут быть уменьшены путем остановки диуретики, увеличение потребления соли или при запуске терапии от низкой дозы эналаприла.
Литий . Диуретики или ингибиторы ACE снижают почечную очистку лития и повышают риск литий токсичности, поэтому одновременное использование не рекомендуется. Необходимо познакомиться с инструкцией по подготовке лития до его использования.
Трициклические антидепрессанты / нейролептики / анестетики / спящие
Сопровождающий прием некоторых анестетики, трициклические антидепрессанты и нейролептики с ингибиторами ACE могут привести к дополнительному снижению артериального давления (см. Раздел « Особенности применения »).
Нестероидные противовоспалительные препараты (NSAID), в том числе селективные ингибиторы COX-2, ацетилсалициловая кислота> 3 г / сут и не избирательные НПВП могут ослабить антигипертензивные эффекты ингибиторов ACE, диуретики и или других антигипертензивных препаратов. У некоторых пациентов с функцией почек (например, пациенты с обезвоживанием, в том числе теми, которые получают диуретики), которые используются NSAID, в том числе ингибиторы Cox-2, одновременное применение антагонистов антагонистов антагонистов ангиотензина II и ингибиторам ACE вызывает аддитивное влияние на увеличение калия в Сыворотка и дальнейшее ухудшение функции почек, включая возможные вырожденные почечной недостаточности. Эти эффекты обычно обратимы. Следовательно, такая комбинация должна быть введена с осторожностью пациентам с нарушением функции почек. Пациенты должны потреблять достаточное количество жидкости и находиться под тщательным контролем функции почек в начале сопутствующей терапии и периодически во время такого лечения.
Двойная блокада системы Ренн-ангиотензина-альдостерона (РААС)
Двойная блокада (например, с добавлением ингибитора ACE к антагонисту рецептора ангиотензина II) должна быть ограничена только отдельными случаями с тщательным контролем кровяного давления, функция почек и уровня электролита. В ходе нескольких исследований сообщалось, что у пациентов с установленными поражениями атеросклеротических сосудов сердечная недостаточность или диабет с конечными органами двойной блокады системы ренин-ангиотензин-альдостерона связаны с более высокой скоростью артериальной гипотензии, бессознательных состояний, гиперкалиемии и Ухудшение функции почек (следовательно, число острой почечной недостаточности) сравнивается с использованием одного препарата, действующего на систему ренин-ангиотензин-альдостерона. Nonup ® 20 HL с алискиреном пациентами с диабетом или расстройствами функции почек (GSK <60 мл / мин / 1,73 м 2 ) (см. Разделы «Противопоказания» или «Особенности») не должны использоваться.
Надеполярифицирующие мышечные релаксанты . Тиазиды могут усилить восприимчивость к Туркурарину.
При применении следующих препаратов могут возникнуть взаимодействие с тиазидными диуретиками.
Алкоголь, барбитураты или наркотические анальгетики могут усилить ортостатическую гипотензию.
Антихолинергические средства (такие как антропин, биперсиден). Из-за ослабления моторики желудочно-кишечного тракта и снижения скорости эвакуации желудка биодоступность диуретики тиазида увеличивается.
ОБЯЗАТЕЛЬНЫЕ ПРЕИМУЩЕСТВА (Острым сахарозы препараты и инсулин). На фоне лечения эти азиды могут снизить глюкоотоглоренность. Там может быть необходимо изменить дозировку. ENAP® 20 NL используется с осторожностью благодаря риску ацидоза лактата из-за возможного гидрохлоротиазида функциональной почечной недостаточности.
Карбамазепин. Учитывая риск симптоматической гипонатриемии, необходимо провести клинический и биологический мониторинг.
Смолы колледжа и обеспечения - поглощение гидрохлоротиазида уменьшается при наличии анионных метаболических смол. Единая доза препарата колесистирамина или культипильной смолы связывается с гидрохлоротиазидом и снижает его поглощение от желудочно-кишечного тракта на 85% и 43% соответственно.
Кортикостероиды, ACTG - повышенная потеря электролитов, в частности гипокалий.
Прижимные амины (например, эпинефрин) - возможное ослабление ответа на действие аминов под давлением, но не достаточно выраженным для того, чтобы противопоказаны.
Симпатомиметики. Симптомимеры могут снизить антигипертензивные эффекты ингибиторов ACE.
Ацетилсалициловая кислота, тромболитика и β-блокаторы. Эналаприл может безопасно использоваться в сопровождении ацетилсалициловой кислоты (в сердечных дозах), тромболитике и блокаторам.
Ингибиторы простагландина синтазы - некоторые пациенты в их применении могут снизить мочегонные, натрийморетические и антигипертензивные диуретические эффекты.
Золотые препараты представляют собой отдельные реакции NITIRT (симптомы, которые включают набухание лица, тошноту, рвоту и гипотензию, наблюдались у пациентов, получавших инъекционные золоты (натриевый авротимат) и эналаприлом.
Расширение интервала QT (прокаинамид, амиодарон, Sothalol). Лекарства, последствия которого влияют изменения изменений уровня калия в сыворотке. Рекомендуемый периодический мониторинг уровней калия в области осмотра сыворотки и ЭКГ, если гидрохлоротиазид, вводимый одновременно с лекарственными средствами, что влияет на изменения уровня калия в сыворотке (например, гликозидов гликозидов и антиаритмических препаратов), а препараты, вызывающие полиморфную тахикардию типа пирута. (желудочковая тахикардия), поскольку гипокалиемия является фактором, способствующим развитию желудочков PiRunet Tachycardia:
  • Антиаритмические средства класса Ia (хинидин, гидрохинидин, дисопирамид);
  • Антиаритмические средства класса III (амиодарон, соталь, дупетилид, ибутилид);
  • некоторые нейролептические (тиоидазин, хлоропромазин, левомпромазин, трифторзин, цикмазин, сульпирид, султоприид, амисульфирид, тиаприд, пимозид, галоперидол, дерридол);
  • Другие препараты (инфадил, цисаприд, диамарил, эритромицин для внутривенного введения, галатанрин, мизолестин, пентамидин, терфенадин, вентиляция для внутривенного введения).
Кортикостероиды, ACTG : может привести к активации истощения электролита, в частности гипокалий с тиазидными диретиками.
Калиретические диуретики (например, фуросемид), карбенозон. Гидрохлоротиазид может увеличить потери калия и / или магния.
Прижимные амины (например, адреналин). Эффект таких препаратов может быть уменьшен.
Цитостатика (например, циклофосфамид, метотрексат). Тиазиды могут снизить экскрецию почек при использовании цитостатических препаратов и усиливают их миелосупрессивные эффекты.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП). С длительными приемами NSAID могут снизить мочегонные, натриевые и антигипертензивные эффекты диуретики.
Сопутствующая терапия с ингибитором ACE и антагонистом рецептора ангиотензина
Сообщалось, что пациенты с подтвержденными атеросклеротическими заболеваниями, сердечной недостаточностью или диабетом с поражением конечной органоциальной терапии с ингибитором ACE и антагонистом рецептора ангиотензина связаны с более высокой заболеваемостью артериальной гипотензией, синкопкой, гиперкалемии и ухудшением функции почек (включая Острая почечная недостаточность) сравнительно с таким приготовлением системы ренин-ангиотензина-альдостерона. Двойная блокада (например, сочетание ингибитора ACE с антагонистом рецепторов Angiotensin II) должна быть ограничена индивидуально определенными случаями и сопровождается тщательным мониторингом функций почек, уровня калия и артериального давления.
Антиподаграммы (пробенецид, сульфинпиразон, алопурилнол)
Может возникнуть необходимость в коррекции дозы урисосурических агентов, поскольку гидрохлоротиазид может увеличить уровень мочевой кислоты в сыворотке. Возможный вид необходимости для увеличения доз пробанецид или сульфинпиразона. При одновременном использовании этих азидов можно увеличить частоту реакций гиперчувствительности на аллопуринол.
Салицилаты. При нанесении высоких доз салицилатов гидрохлоротиазид может увеличить их токсическое влияние на центральную нервную систему.
Methyldopa. Сообщалось, что индивидуальные случаи гемолитической анемии одновременно используют гидрохлоротиазид и метильные допис.
Циклоспорин. При одновременном использовании циклоспорина гиперурикемия может быть увеличена, что может провоцировать гадкие атаки у пациентов с бессимптомным ходом заболевания.
Гликозиды гликозида. Вызванные тиазидной гипокалиемией или гипосмасцинумами могут способствовать развитию аритмий, вызванных наркотиками.
Соли кальция. Тиазидные диуретики увеличивают уровень кальция в сыворотке, уменьшая его выход. Если требуемая цель продовольственных добавок, содержащих кальция, должна контролироваться на уровне сыворотки кальция и отрегулировать дозу кальция в соответствии с ним.
Йодсодержащие контрастные средства. В случае индуцированных обезвоживающих диуретиков риск развития острой почечной недостаточности увеличивается, главным образом при нанесении высоких доз водосодержащих контрастных агентов. Пациенты нуждаются в регидратации для внедрения водных препаратов.
Amphotericin B (для парентерального введения) , стимулирующие слабительные гидрохлоротиазид, усиливают нарушение баланса электролита, предпочтительно гипокалиемию.
Бета-блокаторы и диазоксид. Одновременное использование этих азидных диуретиков, в том числе гидрохлоротиазида, с бета-блокаторами, могут увеличить риск гипергликемии. Тиазидные диуретики могут усиливать гипергликемический эффект диаксоза.
Амантадин. Тиазиды, в том числе гидрохлоротиазид, могут увеличить риск побочных эффектов, вызванных амантадином.
Особенности приложения.
Артериальная гипотензия и дисбаланс электролитической / воды . Как и в случае использования других антигипертензивных препаратов, некоторые пациенты могут развивать симптоматическую артериальную гипотензию. Симптоматичну гіпотензію спостерігали й у пацієнтів із серцевою недостатністю, яка супроводжувалася або не супроводжувалася нирковою недостатністю. Симптоматична гіпотензія розвивалася частіше у пацієнтів з більш тяжкими формами серцевої недостатності, яким застосовували вищі дози петльових діуретиків, з гіпонатріємією або порушеннями функції нирок. Таким пацієнтам лікування препаратом слід починати під наглядом лікаря.
Пацієнтів слід обстежувати стосовно клінічних ознак водного та електролітного дисбалансу, таких як дегідратація, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію або печінкову кому; гіпомагніємія або гіпокаліємія, що можуть виникати внаслідок діареї або блювання. У таких пацієнтів слід періодично перевіряти рівні електролітів у сироватці крові.
Особливо уважним повинен бути підхід до лікування пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю з нормальним або зниженим тиском Енап ® 20 HL може додатково знизити рівень артеріального тиску. Така реакція на прийом препарату є очікуваною та зазвичай не є підставою для припинення лікування. У разі, коли артеріальна гіпотензія стає резистентною до лікування, слід знизити дозу та/або припинити лікування діуретиком та/або препаратом.
При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину і, якщо необхідно, ввести внутрішньовенно 0,9 % розчин натрію хлориду. Тимчасова артеріальна гіпотензія не є протипоказанням до застосування наступних доз препарату. Лікування препаратом Енап ® 20 HL можна розпочинати лише після ефективної нормалізації об'єму циркулюючої крові та артеріального тиску, а терапія може бути відновлена у зменшених дозах або з використанням кожного з компонентів препарату окремо.
Аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія . Як і всі вазодилататори, інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам з обструкцією вихідного отвору лівого шлуночка та обструкцією шляху відтоку; їхнього прийому слід уникати у разі кардіогенного шоку та гемодинамічно значної обструкції.
Порушення функції нирок . Тіазиди можуть бути недоречними для застосування пацієнтам із порушенням функції нирок, а також неефективними при значеннях кліренсу креатиніну 30 мл/хв або нижче (тобто помірної тяжкості та тяжкі порушення функції нирок).
Енап ® 20 HL не слід призначати пацієнтам із порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 80 мл/хв), доки добір окремих компонентів препарату не вкаже на те, що необхідні дози для даного пацієнта присутні у даному комбінованому препараті.
У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак існуючого захворювання нирок при одночасному застосуванні еналаприлу і діуретика виникає, як правило, незначне та тимчасове підвищення рівня сечовини крові і креатиніну сироватки крові. У таких випадках Енап ® 20 HL слід відмінити. Лікування Енапом ® 20 HL може бути відновлене у зменшених дозах або із застосуванням кожного з компонентів препарату окремо.
Реноваскулярна гіпертензія. У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігалося підвищення рівня сечовини крові і креатиніну сироватки крові, що зазвичай є оборотним при відміні препарату. Терапія таких пацієнтів повинна бути розпочата під пильним медичним спостереженням з малих доз, ретельного титрування і моніторингу функції нирок.
Захворювання печінки . Тіазиди слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушенням функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки ці препарати можуть викликати внутрішньопечінковий холестаз, а навіть мінімальні зміни водно-сольового балансу здатні спровокувати розвиток печінкової коми. Гідрохлоротіазид протипоказаний пацієнтам з важкою печінковою недостатністю.
Хірургія/анестезія . У пацієнтів, яким проводять обширні хірургічні втручання або анестезію із застосуванням засобів, що спричиняють артеріальну гіпотензію, еналаприл може блокувати утворення ангіотензину ІІ внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Якщо виникає артеріальна гіпотензія, що пояснюється подібним механізмом, її можна коригувати шляхом збільшення об'єму циркулюючої крові.
Метаболічні та ендокринні ефекти . Терапія тіазидами може призводити до погіршення толерантності до глюкози. Може знадобитися коригування дози або застосування антидіабетичних засобів, включаючи інсулін.
Тіазиди можуть знижувати виведення кальцію з сечею, а також спричиняти періодичне і незначне підвищення рівнів кальцію у сироватці крові. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Застосування тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз.
Підвищення рівнів холестерину і тригліцеридів може бути пов'язаним з лікуванням тіазидними діуретиками; однак при застосуванні препарату Енап ® 20 HL, що містить дозу 12,5 мг, повідомлялося про мінімальні ефекти або їх відсутність.
Терапія тіазидами може призвести до розвитку гіперурикемії та/або подагри у певних пацієнтів. Однак еналаприл може посилювати виведення сечової кислоти із сечею, що ослаблює гіперурикемічний ефект гідрохлоротіазиду.
Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк . У пацієнтів, які застосовують інгібітори АПФ, включаючи еналаприлу малеат, рідко повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Такі реакції можуть виникати у будь-який час протягом лікування. У таких випадках слід негайно припинити застосування препарату і встановити відповідне спостереження за станом пацієнта, щоб переконатися у повному зникненні симптомів перед випискою пацієнта. Навіть у випадках, коли спостерігається лише набряк язика без респіраторного дистресу, необхідне тривале спостереження стану пацієнта, оскільки лікування антигістамінними препаратами і кортикостероїдами може бути недостатньо.
Рідко повідомлялося про летальні випадки через ангіоневротичний набряк, що супроводжувався набряком гортані або язика. У випадках, коли набряк язика, голосової щілини або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, слід негайно провести відповідну терапію, що може включати підшкірне введення розчину епінефрину 1:1000 (0,3-0,5 мл) та/або заходи для підтримання прохідності дихальних шляхів.
Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, що не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, можуть мати вищий ризик виникнення ангіоневротичного набряку під час застосування інгібітора АПФ.
У пацієнтів, які застосовують тіазиди, реакції гіперчутливості можуть виникати незалежно від наявності в анамнезі алергії або бронхіальної астми. При застосування тіазидів повідомлялося про загострення або активацію перебігу системного червоного вовчака.
У представників негроїдної раси, які застосовували АПФ, частіше виникав ангіоневротичний набряк порівняно з пацієнтами інших рас.
Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих . У пацієнтів, які застосовували інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих, рідко виникали загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Подібних реакцій можна уникнути, тимчасово припинивши застосування інгібітору АПФ перед початком проведення десенсибілізації.
Пацієнти, яким проводять гемодіаліз . Застосування препарату Енап ® 20 HL протипоказане пацієнтам, яким необхідне проведення гемодіалізу при нирковій недостатності. Про анафілактичні реакції повідомлялося у пацієнтів, які перебували на діалізі із використанням високопроникних мембран (наприклад AN 69 ® ) і одночасно застосовували інгібітори АПФ. Стосовно таких пацієнтів слід вирішити питання про застосування іншого типу мембран для діалізу або антигіпертензивного препарату іншого класу.
Кашель . Повідомлялося про виникнення кашлю при застосуванні інгібіторів АПФ. Як правило, кашель непродуктивний, стійкий, що зникає після припинення терапії. Кашель, що виникає внаслідок застосування інгібіторів АПФ, слід враховувати при диференціальному діагнозі кашлю.
Гіперкаліємія. Протягом лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл, у деяких пацієнтів спостерігалось підвищення рівня калію в крові. Ризик виникнення гіперкаліємії підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю, з погіршеною функцією нирок, віком > 70 років, із цукровим діабетом, транзиторними станами, зокрема зневодненням, гострою серцевою декомпенсацією, метаболічним ацидозом та супутнім прийомом калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону, еплеренону, тріамтерену або амілориду); при використанні харчових добавок або сольових замінників, що містять калій; а також у пацієнтів, які приймають інші препарати, що можуть спричинити підвищення калію в крові (наприклад гепарин). Зокрема, прийом калійзберігаючих діуретиків, харчових добавок або сольових замінників, що містять калій, пацієнтами з порушенням функції нирок може призвести до значного підвищення рівня калію в крові. Гіперкаліємія може спричинити серйозні, інколи фатальні, аритмії. Якщо супутній прийом еналаприлу та будь-якого з вищезгаданих препаратів вважається необхідним, їх слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Гіпоглікемія
Пацієнтам із цукровим діабетом, які приймають пероральні антидіабетичні препарати чи інсулін та починають терапію інгібітором АПФ, слід рекомендувати ретельно перевіряти рівні цукру в крові, особливо протягом перших декількох місяців супутнього застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Анафілактоїдні реакції під час проведення аферезу ЛПНЩ . У пацієнтів, які застосовували інгібітори АПФ під час проведення аферезу ЛПНЩ з декстрану сульфатом, рідко виникали загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Подібних реакцій можна уникнути, тимчасово припинивши застосування інгібітору АПФ перед кожним проведенням аферезу.
Пацієнти літнього віку . Ефективність і переносимість еналаприлу малеату і гідрохлоротіазиду, що застосовуються одночасно, подібні як у пацієнтів літнього віку, так і у молодших дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Трансплантація нирки
Немає досвіду щодо прийому препарату Енап ® 20 HL пацієнтами, які недавно перенесли операцію з трансплантації нирки. Тому цим пацієнтам не рекомендовано лікування препаратом.
Печінкова недостатність
Рідко інгібітори АПФ асоціювались із синдромом, що розпочинається з холестатичної жовтяниці або гепатиту та прогресує до миттєвого некрозу печінки та (іноді) летального наслідку. Механізм цього синдрому залишається нез'ясованим. Пацієнти, які приймають інгібітори АПФ і у яких розвивається жовтяниця або помітне підвищення ферментів печінки, повинні припинити прийом інгібітору АПФ та знаходитись під відповідним медичним спостереженням.
Нейтропенія/агранулоцитоз
У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, повідомлялося про появу нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та у разі відсутності інших ускладнюючих факторів нейтропенія виникала рідко. Еналаприл слід призначати дуже обережно пацієнтам з колагенозом судин, які проходять імуносупресантну терапію, лікування алопуринолом або прокаїнамідом, або при комбінації цих ускладнюючих факторів, особливо якщо вже існує порушення функції нирок. У деяких із цих пацієнтів розвивалися серйозні інфекції, які іноді не відповідали на інтенсивну терапію антибіотиками. При призначенні еналаприлу таким пацієнтам рекомендується періодичний моніторинг кількості лейкоцитів, а пацієнти повинні повідомляти про будь-який прояв інфекції.
У теплу пору року у пацієнтів з набряками може виникати гіпонатріємія за рахунок розрідження крові.
На тлі терапії тіазидами може маніфестувати латентний цукровий діабет .
Антидопінговий тест
Препарат містить гідрохлоротіазид, що може давати позитивний результат в антидопінговому тесті.
Особливі попередження щодо неактивних компонентів препарату.
Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами, непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.

Застосування у період вагітності та годування груддю.

Препарат не повинен застосовуватися вагітними або жінками, які планують завагітніти. Якщо під час лікування препаратом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.
Еналаприл
Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенності внаслідок прийому інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності непереконливі; однак невелике підвищення ризику не можна виключити. Пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативну антигіпертензивну терапію лікарськими засобами із встановленим профілем безпеки для застосування під час вагітності. При встановленні вагітності прийом інгібіторів АПФ потрібно негайно припинити та, якщо необхідно, розпочати альтернативне лікування.
Інгібітори АПФ при застосуванні під час другого та третього триместрів вагітності можуть спричиняти фетотоксичність (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) або неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо прийом інгібіторів АПФ відбувався протягом другого триместру вагітності, рекомендовано ультразвукове обстеження нирок та черепа плода.
За новонародженими, матері яких приймали інгібітори АПФ, потрібно ретельно спостерігати з метою виявлення у них артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).
Гідрохлоротіазид
Досвід застосування гідрохлоротіазиду у період вагітності, особливо у період І триместру, обмежений. Даних, отриманих з досліджень на тваринах, недостатньо.
Гідрохлоротіазид проникає крізь плацентарний бар'єр. При застосуванні у ІІ та ІІІ триместрах вагітності гідрохлоротіазид за рахунок своєї фармакологічної дії може порушити фетоплацентарний кровообіг і зумовлювати жовтяницю у плода або у новонародженої дитини, електролітний дисбаланс і тромбоцитопенію.
Гідрохлоротіазид не можна застосовувати для лікування набряків, артеріальної гіпертензії чи пре еклампсії у вагітних, оскільки замість сприятливого впливу на перебіг захворювання він підвищує ризик зменшення об'єму плазми та погіршує матковоплацентарний кровообіг.
Гідрохлоротіазид не слід використовувати для лікування есенціальної артеріальної гіпертензії у вагітних.
Гідрохлоротіазид не можна застосовувати у період вагітності.
Годування груддю
Еналаприл
Обмежені фармакокінетичні дані свідчать про дуже низькі концентрації у грудному молоці (див. розділ «Фармакокінетика»). Хоча такі концентрації і вважаються клінічно незначними, застосування препарату Енап ® 20 HL не рекомендується під час годування груддю недоношених та немовлят в перші кілька тижнів після народження, оскільки існує гіпотетичний ризик ефектів з боку серцево-судинної системи та нирок, а також через недостатній досвід в цьому питанні. У випадку старших немовлят застосування препарату Енап ® 20 HL у період годування груддю може розглядатись, якщо лікування необхідне для матері, а за дитиною будуть спостерігати щодо появи будь-яких побічних ефектів.
Гідрохлоротіазид
Гідрохлоротіазид проникає у грудне молоко; його застосування у період годування груддю протипоказане. Якщо його використання вкрай необхідне, годування груддю необхідно припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.
Слід пам'ятати, що іноді можуть мати місце запаморочення та підвищена втомлюваність, які можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем та іншими механічними засобами.
Спосіб застосування та дози.
Дозу призначає лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від його стану.
Таблетки слід приймати внутрішньо цілими, під час або після їди, запиваючи рідиною. Препарат необхідно приймати в один і той же час протягом кожного дня. Якщо своєчасний прийом таблетки пропущено, то її слід прийняти якомога скоріше, але не приймати, якщо до наступного прийому залишилось декілька годин. У цьому випадку треба зачекати та прийняти лише дозу за розкладом. Не можна приймати дві дози одночасно.
Артеріальна гіпертензія
Призначати по 1 таблетці 1 раз на добу. Максимальна доза становить 2 таблетки 1 раз на добу.
Попереднє лікування діуретиками
Терапію діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Енап ® 20 HL. Симптоматична артеріальна гіпотензія може виникати на початку лікування Енап ® 20 HL; частіше артеріальна гіпотензія спостерігається у пацієнтів із порушенням водного або сольового балансу внаслідок попереднього застосування діуретиків.
Дозування при порушенні функції нирок
Тіазиди можуть виявитися недостатньо ефективними у пацієнтів із порушеннями функції нирок і є неефективними при кліренсі креатиніну від 30 мл/хв і нижче або з рівнем креатиніну в сироватці крові менш, ніж 265 мкмоль/л (3 мг/100 мл) (тобто при помірному або вираженому порушенні функції нирок).
Пацієнтам із кліренсом креатиніну у діапазоні від > 30 до < 80 мл/хв препарат Енап ® 20 HL можна застосовувати тільки після попереднього підбору доз кожного із компонентів.
Рекомендована початкова доза еналаприлу малеату, що застосовується окремо, при легкому порушенні функції нирок становить від 5 до 10 мг.
Діти. Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені.
Передозування.
Лікування – симптоматичне і підтримуюче. Застосування препарату слід припинити і ретельно обстежити пацієнта. Запропоновані заходи включають: провокування блювання, якщо препарат було прийнято нещодавно, а також корекцію дегідратації, електролітного дисбалансу та артеріальної гіпотензії за допомогою загальноприйнятих заходів.
Еналаприлу малеат . Основним проявом передозування є виражена артеріальна гіпотензія, що виникає протягом 6 годин після прийому препарату і супроводжується блокадою ренин-ангіотензинової системи та ступором. Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати циркулярний шок, електролітний дисбаланс, гіпервентиляцію легенів, тахікардію, прискорене серцебиття, запаморочення, тривожність та кашель. Рівні еналаприлу у плазмі крові, які перевищують у 100 і 200 разів максимальні рівні, що досягаються при прийомі терапевтичних доз, за повідомленнями, реєструвалися після прийому відповідно 300 мг і 440 мг енелаприлату. При появі артеріальної гіпертензії можна розглянути необхідність інфузій ангіотензину ІІ та/або внутрішньовенного введення катехоламінів.
Рекомендованим лікуванням при передозуванні є внутрішньовенне введення 0,9 % розчину натрію хлориду. Еналаприл може бути виведений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу.
При брадикардії, що резистентна до терапевтичних засобів, показана терапія за допомогою кардіостимулятора.
Гідрохлоротіазид . Найчастішими ознаками та симптомами є прояви гіпокаліємії, гіпохлоремії, гіпонатріємії і дегідратації внаслідок надмірного діурезу. Якщо також застосовувати препарат дигіталісу, гіпокаліємія може посилити прояви серцевої аритмії. Також проявами передозування може бути тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення, спазми м'язів, парестезія, виснаження, розлади свідомості, нудота, блювання, спрага, поліурія, олігурія, анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатність).
Слід постійно контролювати важливі показники життєдіяльності, концентрації електролітів та рівень креатиніну в сироватці крові.
Побічні реакції.
Найчастішими побічними реакціями були запаморочення і підвищена втомлюваність, що зазвичай зникали при зниженні дози і рідко вимагали відміни препарату.
Іншими побічними реакціями (1-2 %) були: м'язові судоми, нудота, астенія, ортостатичні ефекти, включаючи артеріальну гіпотензію; головний біль, кашель та імпотенцію.
У ході контрольованих досліджень та постмаркетингового спостереження дещо рідше виникали наступні побічні реакції.
З боку серцево-судинної системи : синкопе, неортостатична гіпотензія, пальпітація, тахікардія, біль у грудній клітці.
З боку шлунково-кишкового тракту : панкреатит, діарея, блювання, диспепсія, абдомінальний біль, пептичні виразки, метеоризм, запор.
З боку нервової системи/психіки : безсоння, сонливість, парестезії, запаморочення, вертиго, втомлюваність, нездужання, нервозність.
З боку органів дихання : диспное, алергічний альвеоліт.
З боку шкіри : синдром Стівенса-Джонсона, висипання, свербіж, посилена пітливість, діафорез.
Інші : парез (внаслідок гіпокаліємії) порушення функції нирок, ниркова недостатність, зниження лібідо, сухість у роті, афтозні виразки, подагра, шум у вухах, артралгія, протеїнурія.
Повідомлялося про симптомокомплекс, що може включати кілька або всі наступні симптоми: гарячка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит і артралгія/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла (АНА), збільшення ШОЕ, еозинофілія, лейкоцитоз. Можуть виникати висипання, фоточутливість або інші дерматологічні реакції.
Реакції гіперчутливості : рідко повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані (див. розділ «Особливості застосування»). Дуже рідко повідомлялося про інтестинальний ангіоневротичний набряк при застосуванні інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, включаючи еналаприл.
Дані лабораторних тестів .
Вплив на результати наступних лабораторних показників:
  • препарат може знижувати рівень зв'язаного з білками йоду у плазмі крові;
  • препарат здатний підвищувати концентрацією вільного білірубіну в сироватці крові;
  • через вплив на обмін кальцію тіазиди можуть впливати на результати оцінки функцій паращитовидних залоз, тому перед обстеженням оцінки їх функції лікування препаратом слід припинити.
Повідомлялося про гіперглікемію, гіперурикемію і гіпокаліємію. Спостерігалися підвищення рівня азоту, сечовини крові та креатиніну сироватки крові, підвищення рівня печінкових ферментів та/або білірубіну у сироватці крові. Ці симптоми, як правило, носять зворотний характер при відміні препарату Енап ® 20 HL. Відзначалися випадки гіперкаліємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії, гіперкальціємії, підвищення рівнів холестерину та тригліцерідів крові.
Повідомлялося про зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, а також про зменшення кількості тромбоцитів і лейкоцитів, рідко – про нейтропенію, тромбоцитопенію, пригнічення функції кісткового мозку, але причинний зв'язок із застосуванням препарату Енап ® 20 HL не встановлений.
Додаткові побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні окремих компонентів препарату і можуть бути потенційними побічними ефектами препарату Енап ® 20 HL.
Еналаприл . Ілеус, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, холецистит, депресія, сплутаність свідомості, розлади сну, порушення сну, легеневі інфільтрати, бронхоспазм/астма, біль у горлі та охриплість голосу, порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда або інсульт (можливо, внаслідок надмірної артеріальної гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику), феномен Рейно, ринорея, фоточутливість, алопеція, дермія, еритродермія, зміна смакових відчуттів, анорексія, нечіткість зору, кропив'янка, анафілактичний шок, лімфаденопатія, аутоімунні порушення, стоматит, глосит, олігурія, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, пухирчатка, гіпонатріємія, синдром порушення секреції антидіуретичного гормону, нудота, ортостатична гіпотензія, астенія, м'язові судоми, апластична та гемолітична анемія, гіпоглікемія, подразнення шлунку, печінковий некроз, холестаз.
Гідрохлоротіазид . Анорексія, аритмія , подразнення шлунка, жовтяниця (внутрішньопечінкова, холестатична), печінковий неркоз, холестаз, холецистит, сіалоденіт, ксантопсія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична та гемолітична анемія, пурпура, фоточутливість, гарячка, кропив'янка, некротизуючий ангіїт (васкуліт), респіраторний дистрес (включаючи пневмонію і набряк легень), інтерстиціальний нефрит, анафілактична реакція, токсичний епідермальний некроліз, глюкозурія; електролітний дисбаланс, включаючи гіпонатріємію, неспокій, спазми м'язів, судоми, дезорієнтація, зміни настрою, транзиторне порушення зору; відчуття спраги, гіпоглікемія, зниження глюкозо толерантності, що може зумовити маніфестацію латентного цукрового діабету, статеві розлади, виснаження; гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію або печінкову кому; гіперурикемія, що може провакувати подагричні напади у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання. Для лікарського засобу не потрібні спеціальні температурні умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. 10 таблеток у блістері; по 2, або по 3, або по 6, або по 10 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/

KRKA, dd, Novo mesto, Slovenia.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/

Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

ГИДРОХЛОРОТИАЗИД+ЭНАЛАПРИЛ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Альго-Фарм поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Отзывы

 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Черкассы, Днепр, Винница, Ровно, Чернигов, Львов