В корзине нет товаров
ЭФМЕРИН пор. д/ин. 1000 мг фл. №1

ЭФМЕРИН пор. д/ин. 1000 мг фл. №1

rx
Код товара: 404568
12,00 EUR
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 02.10.2022
Написать жалобу
  • Внешний вид товара в аптеке может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Эферия

Efmerin.

Место хранения:
Активный ингредиент : цефтриаксон;
1 флакон содержит цефтриаксон натрия, эквивалентный цефтриаксону 1 г или 2 г.
Лекарственная форма. Порошок для инъекционного раствора.
Основные физики и химические свойства: кристаллический порошок от белого до желтоватого цвета.
Фармакотерапевтическая группа.
Антибактериальные агенты для системного применения. Другие бета-лактами антибиотики. Гехалоспорин III поколение. Цефтриаксон.
ATH ATH J01D D04.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия.
Ceftriaxone подавляет синтез клеточной стенки бактерий после присоединения пенициллинзационных белков. В результате биосинтез клеточной стенки (пептидогличан) останавливается, что, в свою очередь, приводит к лизису бактериальной клетки и его смерти.
Сопротивление
Бактериальное сопротивление цефтриаксону может развиваться в результате одного или нескольких механизмов:
  • Гидролиз бета-лактамаз, в том числе бета-лактамаза расширенного спектра, карбапенемаза и ферменты AMP C, которые могут быть вызваны или устойчивыми в угнетении в некоторых аэробных грамотрицательных бактериях.

  • Снижение сродства белков связывающего пенициллина к цефтриаксону.

  • Непроницаемая внешняя мембрана в грамотрицательных бактериях.

  • Бактериальный насос с эффектом.

Предельные значения при определении чувствительности
Пределы для минимальной ингибирующей концентрации определяются Европейским комитетом по тестированию антимикробной чувствительности (EUCAST):
Патоген
Метод разбавления (минимальная ингибирующая концентрация, мг / л)
Чувствительный
Устойчивый
Enterobacteriaceae.
≤ 1.
˃ 2.
Staphylococcus SPP.
.
.
Стрептококк SPP. (Группа A, B, C и G)
б.
б.
Streptococcus pneumoniae
≤ 0,5 ° С.
˃ 2.
STREPTOCOCC I Group Viridans
≤ 0,5.
˃ 0,5.
Гемофильные гриппы.
≤ 0,12 c.
˃ 0.12.
Moraxella Catarrhalis
≤ 1.
˃ 2.
Neisseria Gonorrhoeae.
≤ 0,12.
˃ 0.12.
Neisseria Meningitidis.
≤ 0,12 c.
˃ 0.12.
Не связаны с видом
≤ 1 d.
˃ 2.
. Вывод о чувствительности, сделанном на основе чувствительности к Zephexeshin;
б. Заключение чувствительности основано на чувствительности к пенициллину;
с участием. Редко возникают изоляты с минимальной ингибирующей концентрацией, которая превышает ограничивающие значения чувствительности. Если это наблюдается, повторное тестирование, и в случае подтверждения - отправить в справочную лабораторию;
др. Ограниченные значения относятся к ежедневной внутривенной дозе 1 г × 1 и высокая доза не менее 2 г × 1
Вообще чувствительные виды
Грамоположительные аэробы
Staphylococcus aureus (метициллин чувствительный) 1 , коагулаз-отрицательный стафилококки (метициллин чувствительный) 1 , стрептококки pyogenes (группа a), стрептококки агалактии (группа b), streptococcus pneumoniae , streptococcc и группа вириданс .
Грамоснатные аэробочки
Borrelia Burgdorferi , Haemophilus Parifenzae , Haemophilus Parainfluenzae , Moraxella Catarrhalis , Neisseria Gonorrhoeae , Neisseria Meningitidis , Proteus Mirabilis , Providentia SPP ., Treponema Pallidum .
Типы, для которых приобретенное сопротивление может быть проблемой
Грамоположительные аэробы
Staphylococcus Epidermidis 2 , Staphylococcus Haemolyticus 2 , Staphylococcus Hominis 2 .
Грамоснатные аэробочки
Citrobacter Freundii , Enterobacter Aerogenes , Enterobacter Cloacae , Escherichia Coli 3 , Klebsiella Pneumoniae 3 , Klebsiella Oxytoca 3 , Morganella Morganii , Proteus Vulgaris , Serratia Marcescens .
Anaerobes.
Бактериоиды SPP . , Fusobacterium SPP ., Peptostreptococcus SPP . , Closttridium Perfringens.
Первоначально устойчивые микроорганизмы
Грамоположительные аэробы
Enterococcus SPP . Лицерия моноцитогены . _
Грамоснатные аэробочки
Acinetobacter Baumannii , Pseudomonas aeruginosa , Стенотрофомонас мальтофилия .
Anaerobes.
Closttridium difficile .
Другие
С HLALYDIA SPP . , Хламидофила СПП ., Микоплазма SPP ., Legionella SPP ., Уреаплазм Уреалитикум
1 Все мерлициллиновые устойчивые стафилококки устойчивы к цефтриаксону.
2 Частота сопротивления> 50%, по меньшей мере, один регион.
3 штаммами, производящие бета-лактамазу расширенного спектра, всегда устойчивы.
Фармакокинетика.
Поглощение.
Внутримышечное введение
После внутримышечной инъекции средний пиковый уровень цефтриаксона в плазме крови составляет примерно половину, который наблюдается после внутривенного введения эквивалентной дозы. Максимальная концентрация плазмы крови после одного внутримышечного введения 1 г препарата составляет 81 мг / л и достигается через 2 - 3 часа после введения. Район под кривой «концентрация - время» в плазме крови после внутримышечного введения равна такому после внутривенного введения эквивалентной дозы.
Внутривенное введение
После внутривенного болюсного введения цефтриаксона в дозе 500 мг и 1 г, средний пиковый уровень цефтриаксона в плазме крови составляет приблизительно 120 и 200 мг / л соответственно. После внутривенного инфузии цефтриаксон в дозе 500 мг, 1 г и 2 г цефтриаксона в плазме составляет приблизительно 80, 150 и 250 мг / л соответственно.
Распределение.
Объем распределения Ceftrixone составляет 7 - 12 литров. Концентрации, которые намного выше, чем минимальные подавляющие концентрации для наиболее значительных патогенов инфекций, обнаружены в тканях, включая легкие, сердце, желчное тракт, печень, миндалин, среднего уха и слизистой носа, кости и синеральной, плевральной и синовиальной жидкости, секрет простаты. Увеличение средней пиковой концентрации в плазме крови на 8 - 15% (S max ) наблюдалась при повторном введении; Состояние равновесия было достигнуто в большинстве случаев в течение 48 - 72 часов в зависимости от пути введения.
Проникновение в отдельные ткани
Ceftrixson проникает в оболочку мозга. Проникновение более выражено в воспалении оболочек мозга. Средняя пиковая концентрация цефтриаксона в спинномозговой жидкости у пациентов с бактериальным менингитом составляет до 25% таких в плазме по сравнению с 2% у пациентов без воспаления мозговых мембран. Пиковые концентрации цефтриаксона в спинномозговой жидкости достигаются примерно через 4-6 часов после внутривенной инфекции. Ceftrixson проходит через плацентурный барьер, и его присутствие ожидается в небольших концентрациях в грудном молоке (см. Применение во время беременности или грудного вскармливания »).
Привязка к белкам
Ceftrixon обратимо связывает с альбумином. Связывание белков плазмы составляет около 95% при концентрации плазмы крови менее 100 мг / л. Связывание насыщено, а степень связывания уменьшается с увеличением концентрации (до 85% при концентрации плазмы крови 300 мг / л).
Биотрансформация
Ceftriaxon не подлежит систематическому метаболизму, но превращается в неактивные метаболиты под действием кишечной флоры.
Разведение.
Общая плазменная очистка цефтриаксии (границы и не связанного) равна 10-22 мл / мин. Задавление почек равно 5 - 12 мл / мин. 50 - 60% Ceftrixone из организма из организма без изменений почками, в первую очередь гломерелярной фильтрацией, 40 - 50% - без изменений с желчью. Срок годности цефтриаксона у взрослых составляет около 8 часов.
Пациенты с почечной или печеночной недостаточностью
У пациентов с нарушением функций почек и печени фармакокинетика цефтриаксон варьируется в небольшой степени, лишь незначительное увеличение полураспада (менее 2 раз) даже у пациентов с серьезным нарушением функции почек.
Относительно умеренное увеличение полураспада в нарушении функции почек обусловлена ​​компенсаторным увеличением постороннего зазора в результате уменьшения связывания с белками и подходящим увеличением общего разрешения общего цефриаксии.
У пациентов с печеночной недостаточностью период полураспада цефтриаксона не увеличивается из-за компенсационного увеличения почечного оформления. Это также происходит в результате увеличения свободной фракции цефтриаксона в плазме крови, что способствует наблюдаемому парадоксальному увеличению общего разрешения препарата с увеличением объема распределения параллельно такого общего разрешения.
Пациенты летнего возраста
У пациентов в возрасте 75 лет средний период полураспада обычно составляет 2 - в 3 раза выше, чем у взрослых в молодом возрасте.
Дети
Полувеношение цефтьяксона вытянута в новорожденных до 14 дней. Уровень свободного цефтриазона может продолжать расти в результате таких факторов в качестве снижения гломерелярных фильтрационных и связывающих расстройств. У детей период полураспада меньше, чем новорожденные или взрослые.
Плазменный клиренс и объем распределения общего цефриазона выше у новорожденных, младенцев и детей, чем у взрослых.
Линейность / нелинейность
Фармакокинетика Ceftriacone имеет нелинейный характер. Все основные фармакокинетические параметры на основе общих концентраций препарата, за исключением полураспада, зависят от дозы. Нелинейность является результатом насыщения белков плазмы крови и, следовательно, для общего цефриазона наблюдается в плазме крови, а для свободных (несвязанных) - нет.
Фармакокинетическая / фармакодинамическая взаимосвязь
Как и в других бета-лактамах, фармакокинетический / фармакодинамический индекс, который демонстрирует наилучшую корреляцию с эффективностью in vivo , представляет собой процент от интервала дозировки, в котором несвязанная концентрация остается выше минимальной ингибирующей концентрации цефтриаксии для отдельных целевых видов (то есть% T ˃ Минимальная ингибирующая концентрация).
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение следующих взрослых инфекций у взрослых и детей, в том числе новорожденных (с рождения):
  • бактериальный менингит;

  • Пневмония;

  • больница пневмония;

  • Острый средний отит;

  • внутрибрюшинные инфекции;

  • сложные инфекции мочевыводящих путей (включая пиелонефрит);

  • инфекции костей и суставов;

  • сложные кожные инфекции и мягкие ткани;

  • гонорея;

  • сифилис;

  • Бактериальный эндокардит.

Эфемимы могут быть использованы для:
  • Лечение острого осложнения хронической обструктивной болезни легких у взрослых;

  • Лечение распространенного борелиоза Лайма (раннего (II этапа) и позднего (III этапа)) у взрослых и детей, в том числе новорожденных в возрасте 15 дней;

  • предоперационная профилактика инфекций в месте хирургического вмешательства;

  • поддержание пациентов с нейтропенией, которые развивали лихорадку, подозреваемую в бактериальной инфекции;

  • Лечение пациентов с бактериемией, возникшим в связи с любым из вышеупомянутых инфекций или если есть подозрение на любой из вышеупомянутых инфекций.

Ефемимы должны быть предписаны вместе с другими антибактериальными препаратами, если возможный диапазон бактериальных патогенов не подпадает под его спектр (см. Раздел «Особенности применения»).
Официальные рекомендации следует учитывать применимое применение антибактериальных агентов.
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к цефтриаксону или любому другому цефалоспорину. Наличие в анамнезе тяжелых реакций гиперчувствительности (например, анафилактические реакции) к любому другому типу бета-лактама антибактериальных агентов (пенициллинов, монобактам и карбапены).
Ceftriaxone противопоказан:
Преждевременный новорожденный возраст ≤ 41 недель с учетом времени внутриутробной разработки (гестационный возраст + возраст после рождения) *
Пожертвованный новорожденный (возраст ≤ 28 дней):
  • с гипербилирубинемией, желтухи, гипоальбуминой или ацидозом, поскольку при таких связывающих связывание билирубина, вероятно, нарушены *;

  • который требует (или ожидается, что потребуется) внутривенное введение препаратов кальция или кальциевых инфузий, поскольку существует риск образования осадок кальциевой соли из цефтриаксона (см. Разделы «Особенности применения» и «боковых реакций»).

* В исследованиях in vitro показали, что цефтриаксон может сместить билирубин соединением с помощью сыворотки крови альбумина, что приводит к риску развития энцефалопатий билирубина у таких пациентов.
Перед внутримышечном введением цефтриаксона необходимо исключить наличие противопоказаний к использованию лидокаина, если используется в качестве растворителя (см. Раздел «Особенности применения»). Видеть Инструкция по медицинскому использованию лидокаина, особенно раздела «Противопоказания».
Решения цефтриаксона, содержащего лидокаин, никогда не должны вводиться внутривенно.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Растворители, содержащие кальций, такие как раствор звонка или уплотнительное раствор, не должны использоваться для восстановления эпимеров препарата во флаконах или для дальнейшего разбавления пониженного внутривенного раствора, как может быть сформирован осадок. Осадки кальциевой соли цефтриаксона также могут быть сформированы при смешивании цефтриаксона с помощью кальциевых растворов в одной инфузионной системе. Ceftriacone нельзя вводить одновременно с решениями для внутривенного введения, содержащего кальция, в том числе растворы, содержащие кальция для длительных инфузий, таких как растворы парентерального питания с использованием системы Y-в форме Y. Тем не менее, пациенты, за исключением новорожденных, цефтриаксонов и растворов, содержащих кальция, содержащие кальция, можно вводить последовательно, один после одного, если между инфузиями тщательно промыть систему совместимой жидкостью. В исследованиях и N vitro , с использованием плазмы взрослых крови и новорожденных, было показано, что у новорожденных увеличивается риск формирования осадков осаждает цефтриаксон (см. Разделы «Способ применения и доза», «противопоказания», «Особенности» приложения "," боковые реакции "," несовместимость ").
Совместимое применение препарата с пероральными антикоагулянтами может повысить эффект антагониста витамина К и риск кровотечения. Целесообразно проверить международное нормализованное соотношение и правильно регулировать дозу антагониста в витаминах k как после терапии цефтриаксона (см. Раздел «Побочные реакции»).
Существуют противоречивые данные о потенциальном увеличении токсического воздействия аминогликозидов на почку, когда они используются с цефалоспоринами. В таких случаях необходимо тщательно придерживаться рекомендаций для мониторинга уровня аминогликозидов (и функций почек) в клинической практике.
В исследовании in vitro при использовании хлорамфеникола в сочетании с цефтриаксоном наблюдались антагонистические эффекты. Клиническое значение этих данных неизвестно.
Не было случаев взаимодействия между цефтриаксонами и кальциевыми препаратами для перорального введения или взаимодействия между цефтриаксом для внутримышечного введения и кальциесодержащих препарата (для внутривенного или перорального введения).
У пациентов, которые используют Ceftriaxon, возможные ложные положительные результаты теста Koomca.
Ceftriaxone, как и другие антибиотики, могут привести к ложноположительным результатам анализа на галактосемии.
Аналогичным образом, при определении глюкозы в моче, используя неитерментные методы, результаты могут быть ложными. По этой причине во время использования цефтриаксона уровень глюкозы в моче следует определить с использованием методов фермента.
Нарушения функции почек не наблюдались после сопровождения больших доз цефтриаксонов и мощных диуретиков (например, фуросемида).
Одновременное использование Probenecid не уменьшает вывод цефтриаксона.
Особенности приложения.
Ответ гиперчувствительности.
Как и в случае применения всех бета-лактамных антибиотиков, были случаи серьезных реакций гиперчувствительности, иногда с летальными последствиями (см. Раздел «Побочные реакции»). В случае тяжелых реакций гиперчувствительности цефтриаксон должен немедленно прекратить и принимать соответствующие срочные меры. Перед началом лечения следует установить, является ли пациент в анамнезе тяжелых гиперчувствительных реакций на цефтриаксон, другие цефалоспорины или другие типы бета-лактамных продуктов. Необходимо использовать цефтриаксон пациентам с наличием в анамнезе незначительной гиперчувствительности к другим препаратам бета-лактама.
Зарегистрированные случаи тяжелых нежелательных реакций от кожи (Стивенс - синдром Джонсона или синдрома Лэйллы / токсический эпидермальный некролиз); Однако частота этих явлений неизвестна (см. Раздел «Побочные реакции»).
Взаимодействие с лекарственными средствами, содержащими кальция.
В недоношеных и пожертвованных младенах до 1 месяца существуют случаи формирования осадков кальциевой соли цефтриаксона в легких и почках, которые имели летальное следствие. По крайней мере, один из этих пациентов с цефтриаксоном и кальцием вводили в разное время и через различные внутривенные инфузионные системы. Согласно существующим научным данным, подтвержденные случаи формирования внутрисосудистых осадков не зарегистрированы, за исключением новорожденных, которые вводили цефтриаксон и кальциевые растворы или любые другие кальциевые препараты. В исследованиях in vitro было показано, что новорожденные являются повышенным риском образования кальциевой соли цефтриазона по сравнению с пациентами в других возрастных группах.
При нанесении цефтриаксона пациентам любого возраста препарат не может быть смешиваться или вводить одновременно с любыми решениями для внутривенного введения, содержащего кальция, даже с использованием различных инфузионных систем или введение препаратов на различные инфузионные участки. Тем не менее, пациенты в возрасте 28 дней цефтриаксон и растворы, содержащие кальция, содержащие кальция, могут вводиться последовательно, один после одного, при условии, что препараты вводятся через различные инфузионные системы в разных частях тела или замены или тщательной промывки инфузионной системы между введением этих Агенты с физиологическим физиологическим раствором для предотвращения образования осадка. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальцієвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов'язане із подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного парентерального харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції», «Фармакокінетика» та «Несумісність»).
Діти.
Безпека та ефективність застосування цефтриаксону новонародженим, немовлятам та дітям були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін зі зв'язку із альбуміном сироватки крові.
Ефмерин протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).
Імуноопосередкована гемолітична анемія.
Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, в тому числі цефтриаксон (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, в тому числі із летальним наслідком, були зареєстровані в період лікування цефтриаксоном як у дорослих, так і у дітей.
Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.
Довготривале лікування.
При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.
Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.
Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, що асоціювалися із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на фоні застосування майже всіх антибактеріальних засобів, в тому числі цефтриаксону. Ступінь тяжкості цих захворювань може коливатися від легкого до загрозливого для життя. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід обміркувати припинення терапії цефтриаксоном та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile . Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.
Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.
Тяжка ниркова та печінкова недостатність.
У разі тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності застосування препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Вплив на результати серологічних досліджень.
При застосуванні препарату тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також цефтриаксон може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).
При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом застосування препарату рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).
Натрій.
Кожен грам препарату містить 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.
Спектр антибактеріальної активності.
Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути неприйнятним для застосування як монотерапія при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У разі полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.
Застосування лідокаїну.
Якщо як розчинник застосовують розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом'язово. Перед введенням препарату слід обов'язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену у інструкції для медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.
Жовчнокам'яна хвороба.
У разі наявності на сонограмі тіней слід зважити на можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку (див. розділ «Побічні реакції»).
Жовчний стаз.
Випадки панкреатиту, можливо спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували цефтриаксон (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату.
Нирковокам'яна хвороба.
Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У разі наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.
Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності.
Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану систему збору відходів, якщо така наявна.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр. Існують обмежені дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. Під час вагітності, зокрема у першому триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик.
Годування груддю.
Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на немовлят, яких годують груддю. Проте не можна виключати ризику розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від застосування цефтриаксону із врахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.
Фертильність.
У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Під час лікування цефтриаксоном можуть виникати такі побічні реакції, як запаморочення, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дозування
Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функції печінки та нирок пацієнта.
Нижченаведені дози є загальнорекомендованими для цих показань. В особливо тяжких випадках слід застосовувати найвищу дозу із рекомендованого діапазону.
Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг)
Доза цефтриаксону*
Частота введення**
Показання
1 – 2 г
Один раз на добу
Позалікарняна пневмонія
Гостре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень
Внутрішньочеревні інфекції
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)
2 г
Один раз на добу
Госпітальна пневмонія
Ускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин
Інфекції кісток і суглобів
2 – 4 г
Один раз на добу
Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка і є підозра на бактеріальну інфекцію
Бактеріальний ендокардит
Бактеріальний менінгіт
* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.
** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).
Показання у дорослих і дітей віком від 12 років (≥ 50 кг), що потребують особливих схем дозування
Гострий середній отит
Може бути застосована одноразова внутрішньом'язова доза 1 – 2 г Ефмерину.
Деякі дані свідчать, що у разі, коли стан пацієнта тяжкий або попередня терапія була неефективною, цефтриаксон може бути ефективним при внутрішньом'язовому введенні в дозі 1 – 2 г на добу протягом 3 днів.
Передопераційна профілактика інфекцій в місці хірургічного втручання
2 г одноразово перед операцією.
Гонорея
Разова доза – 500 мг внутрішньом'язово.
Сифіліс
Загальнорекомендованими дозами є 500 мг – 1 г один раз на добу зі збільшенням дози до 2 г один раз на добу при нейросифілісі протягом 10 – 14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базується на обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
Дисемінований бореліоз Лайма (рання (ІІ стадія) і пізня (ІІІ стадія))
По 2 г один раз на добу протягом 14 – 21 дня. Рекомендована тривалість лікуванні варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
Діти
Новонароджені, немовлята та діти віком від 15 днів до 12 років (˂ 50 кг)
Дітям з масою тіла від 50 кг слід застосовувати звичайні дози дорослих.
Доза цефтриаксону*
Частота введення**
Показання
50 – 80 мг/кг
Один раз на добу
Внутрішньочеревні інфекції
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит) Позалікарняна пневмонія
Госпітальна пневмонія
50 – 100 мг/кг
(максимально 4 г)
Один раз на добу
Ускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин
Інфекції кісток і суглобів Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка і є підозрою на бактеріальну інфекцію
80 – 100 мг/кг
(максимально 4 г)
Один раз на добу
Бактеріальний менінгіт
100 мг/кг
(максимально 4 г)
Один раз на добу
Бактеріальний ендокардит
* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.
** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).
Показання у новонароджених, немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 років (˂50 кг), що потребують особливих схем дозування.
Гострий середній отит
Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосована одноразова внутрішньом'язова ін'єкція препарату у дозі 50 мг/кг. Деякі дані свідчать, що у разі, коли стан дитини тяжкий або попередня терапія була неефективною, цефтриаксон може бути ефективним при внутрішньом'язовому введені в дозі 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.
Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання.
50 – 80 мг/кг одноразово перед операцією.
Сифіліс
Загалом рекомендованими дозами є 75 – 100 мг/кг (максимально 4 г) один раз на добу протягом 10 – 14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія))
50 – 80 мг/кг один раз на добу протягом 14 – 21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
Новонароджені віком до 14 днів
Ефмерин протипоказаний для застосування недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень із урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження).
Доза цефтриаксону*
Частота введення**
Показання
20 – 50 мг/кг
Один раз на добу
Внутрішньочеревні інфекції
Ускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит) Позалікарняна пневмонія
Госпітальна пневмонія
Інфекції кісток і суглобів
Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка і є підозра на бактеріальну інфекцію
50 мг/кг
Один раз на добу
Бактеріальний менінгіт Бактеріальний ендокардит
* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.
Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.
Показання у новонароджених віком до 14 днів, що потребують особливих схем дозування.
Гострий середній отит
Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосована одноразова внутрішньом'язова ін'єкція Ефмерину у дозі 50 мг/кг.
Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання
20 – 50 мг/кг одноразово перед операцією.
Сифіліс
Загально рекомендованою дозою є 50 мг/кг один раз на добу протягом 10 – 14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
Тривалість лікування
Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Враховуючи загальні рекомендації щодо антибіотикотерапії, застосування цефтриаксону слід продовжувати протягом 48 – 72 годин після зникнення лихоманки або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.
Пацієнти літнього віку
За умови задовільної функції нирок і печінки корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Наявні дані свідчать про відсутність необхідності коригувати дозу пацієнтам з легкою чи помірною печінковою недостатністю, якщо функція нирок не порушена.
Немає даних досліджень щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»).
Пацієнти з нирковою недостатністю
Пацієнтам з порушеною нирковою функцією немає необхідності знижувати дозу цефтриаксону, якщо функція нирок не порушена. Лише у разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза цефтриаксону не повинна перевищувати 2 г.
Хворим, які знаходяться на діалізі, немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Цефтриаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності застосування препарату.
Пацієнти з тяжким порушенням функції печінки і нирок
При одночасному тяжкому порушенні функції нирок та печінки рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності застосування препарату.
Спосіб введення
Внутрішньом'язове введення
Ефмерин можна вводити шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Внутрішньом'язову ін'єкцію слід робити у центр відносно великого м'яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.
Якщо лідокаїн застосовують як розчинник, отриманий розчин ніколи не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Для отримання детальної інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосування лідокаїну.
Застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальної чутливості до цього лікарського засобу.
Внутрішньовенне введення
Ефмерин можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хвилин (шлях, якому віддається перевага) або шляхом повільної внутрішньовенної ін'єкції тривалістю не більше 5 хвилин. Внутрішньовенне переривчасте введення слід здійснювати протягом 5 хвилин переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози по 50 мг/кг або більше слід вводити шляхом інфузії немовлятам і дітям віком до 12 років. Новонародженим внутрішньовенні дози слід вводити протягом 60 хвилин з метою зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Питання про внутрішньом'язове введення слід розглядати, коли внутрішньовенний шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити внутрішньовенно.
Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде потрібне) лікування кальцієвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, які містять кальцій, такі як парентеральне харчування, у зв'язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).
Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Тому не можна змішувати або одночасно вводити цефтриаксон з розчинами, які містять кальцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Несумісність»).
З метою передопераційної профілактики інфекцій в місці хірургічного втручання цефтриаксон слід вводити за 30 – 90 хвилин до хірургічного втручання.
Діти.
Препарат застосовують дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».
Передозування.
При передозуванні можливі нудота, блювота, діарея. У разі передозування гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не зменшать надмірні концентрації препарату в плазмі крові. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.
Побічні реакції.
Побічними реакціями, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових ферментів.
Частоту виникнення небажаних реакцій на цефтриаксон визначали за даними клінічних досліджень.
За частотою явища класифіковані таким чином:
дуже поширені (≥ 1/10);
поширені (≥ 1/100 < 1/10);
непоширені (≥ 1/1000 < 1/100);
рідко поширені (≥ 1/10000 < 1/1000);
частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).
Інфекції та інвазії: непоширені – грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені – псевдомембранний коліт b ; частота невідома а – суперінфекції b .
З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені – гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідома а – гемолітична анемія b , агранулоцитоз.
З боку імунної системи: частота невідома а – анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції гіперчутливості b .
З боку нервової системи: непоширені – головний біль, запаморочення; частота невідома а – судоми.
З боку органів слуху і рівноваги: частота невідома а – вертиго.
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко поширені – бронхоспазм.
З боку шлунково-кишкового тракту : поширені – діарея b , рідкі випорожнення; непоширені – нудота, блювання; частота невідома а – панкреатит b , стоматит, глосит.
З боку гепатобіліарної системи : поширені – підвищення рівня печінкових ферментів; частота невідома а – преципітати у жовчному міхурі b , ядерна жовтяниця.
З боку шкіри і підшкірної клітковини : поширені – висип; непоширені – свербіж; рідко поширені – кропив'янка; частота невідома а – синдром Стівенса – Джонсона b , токсичний епідермальний некроліз b , мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.
З боку нирок та сечовидільної системи : рідко поширені – гематурія, глюкозурія; частота невідома а – олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).
Загальні розлади та реакції у місці введення препарату : непоширені – флебіт, біль у місці інʼєкції, пропасниця; рідко поширені – набряк, озноб.
Дані лабораторних аналізів: непоширені: підвищення рівня креатиніну у крові; частота невідома а – хибнопозитивні результати тесту Кумбса b , хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію b , хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкози b .
а На основі постмаркетингових звітів. Оскільки інформація про ці реакції добровільно надходить від населення невизначеної чисельності, неможливо достовірно оцінити їх частоту, у зв'язку з цим вона характеризується як невідома.
b Див. розділ «Особливості застосування».
Інфекції та інвазії.
Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов'язані із Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).
Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.
Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді із летальним наслідком, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об'єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).
Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 грамів, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості, або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Особливості застосування»).
Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною, у деяких дослідженнях – понад 30 %. При повільному введенні препарату (протягом 20 – 30 хвилин) частота утворення преципітатів, вочевидь, нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми, як біль, нудота і блювання. В таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).
Термін придатності .
2 роки.
Умови зберігання .
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Приготовлений розчин зберігати не більше 6 годин при кімнатній температурі і не більше 24 годин при температурі від 2 до 8 °С.
Несумісність.
Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.
Не слід змішувати або додавати до інших препаратів, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози». Цефтриаксон не слід змішувати з кальцієвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, у зв'язку з тим, що можуть утворюватися преципітати. Цефтриаксон не слід змішувати або вводити одночасно із розчинами, які містять кальцій, включаючи розчини для парентерального харчування (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).
Упаковка.
По 1 г або 2 г препарату у скляному флаконі, що закривається резиновою пробкою та алюмінієвим ковпачком з компонентом фліп-оф, по одному флакону в коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
"Венус Ремедіс Лімітед".
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Хіл Топ Індустріал Естейт, Джармаджарі, ЕРІР Фазе-1 (Екстен.), Батолі Калан, Бадді, Діст. Солан, Хімачал Прадеш, 173205, Індія.
Заявник.
Ананта Медікеар Лтд.
Місцезнаходження заявника.
Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.
ЦЕФТРИАКСОН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Альго-Фарм поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Отзывы

 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Черкассы, Днепр, Винница, Ровно, Чернигов, Львов