В корзине нет товаров
ФЛЕНОКС раствор для инъекций 4000 анти-Ха МЕ шприц 0,4 мл, блистер №10

ФЛЕНОКС раствор для инъекций 4000 анти-Ха МЕ шприц 0,4 мл, блистер №10

rx
Код товара: 112477
Производитель: Фармак (Украина, Киев)
124,00 EUR
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 01.10.2022
Написать жалобу
  • Внешний вид товара в аптеке может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Leenzo.

Flenox.

Место хранения:
Активный ингредиент: эноксапарин натрия;
1 мл раствора содержит: 10 000 анти-га, эквивалентно 100 мг натриевого эноксапарина;
2000 против HA / 0,2 мл, эквивалентна эноксапарину натрия 20 мг;
4000 анти-га / 0,4 мл, эквивалентно эноксапарину натрия 40 мг;
6000 анти-га / 0,6 мл, эквивалентны эноксапарину натрия 60 мг;
8000 анти-га / 0,8 мл, эквивалентно эноксапарину натрия 80 мг;
Добавки и фаршированные вещества : вода для инъекций.
Лекарственная форма. Инъекционный раствор.
Основные физические и химические свойства: прозрачная бесцветная или легкая желтая жидкость.
Фармакотерапевтическая группа. Антитромботические агенты. Группа гепарина. Эноксапарины.
ATH B01A B05.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Enoxaparin представляет собой низкомолекулярную гепарин (NMG), в котором антиплательная и антикоагулянтная активность стандартного гепарина разделена. Он имеет более высокую анти-х активность, чем анти-IIA, а антитеробиновая активность (для соотношения эноксапарина составляет 3,6).
При применении в профилактических дозах эноксапарин не имеет существенного влияния на ACTF (активированное частичное время тромбопластина).
При применении терапевтических доз препарата ACTCH может быть продлен и в 1,5-2,2 раза превысит время контроля максимальной активности. Это продление отражает остаточную антитробиновую активность.
Лечение острого сердечного приступа миокарда в сочетании с тромболитическим средством у пациентов, которые проводят дальнейшие коронарные ангиопластики, а также у пациентов с этой процедурой.
В широкомасштабном многоцелевой клиническом исследовании 20479 пациентов с острым инфарктом миокарда с подъемом сегмента ST, после того, как они были получены путем фибринолитической терапии, были рандомизированы в группах для получения или эноксапарина в виде болюсного внутривенного введения 3000 Затем последующие, после чего сразу подкожно управляемая доза 100 анти-га / кг, то подкожные инъекции 100 анти-га / кг проводились каждые 12 часов или для введения внутривенного нефракционного гепарина в виде болюсного впрыска 60 MI / KG (максимум 4000 МЕ / кг) с последующим постоянным инфузией в дозе, которая была скорректирована в зависимости от индикатора активированного частичного тромбопластина. Подкожные инъекции эноксапарина проводились для выделения из больницы или не более 8 дней (в 75% случаев - не менее 6 дней). Половина пациентов, получающих гепарин, препарат вводили не менее 48 часов (в 89,5% случаев ≥ 36 часов). Все пациенты также принимали ацетилсалициловую кислоту в течение не менее 30 дней. Доза эноксапарина для пациентов с возрастом ≥75 корректирована: 0,75 мг / кг (75 против чашек / кг) в виде подкожной инъекции каждые 12 часов без начального болюса внутривенного введения.
В ходе исследования 4716 (23%) коронарная ангиопластика проводилась на фоне антитромботической терапии с использованием замаскированных исследований. Пациенты не получали дополнительных доз, если с момента новейшего подкожной инъекции эноксапарина до воспаления цилиндров проходили менее 8 часов или получали болюс внутривенную инъекцию эноксапарина в дозе 0,3 мг / кг (30 анти-хапс / кг), если после последнего подкожной инъекции эноксапарина к болонному воспалению проходило более 8 часов.
Enoxaparin позволил значительно уменьшить частоту событий, которые соответствуют основным конечным точкам (объединенная конечная точка, которая включает в себя рецидив инфаркт миокарда и летальность по любой причине, возникшей в течение 30-дневного периода наблюдения после включения в исследование: 9,9. % в группе эноксапарина по сравнению с 12% в группе нефракционного гепарина (снижение относительного риска - 17% (р <0,001)). Рецисность инфаркта миокарда было значительно ниже в группе эноксапарина (3,4% по сравнению с 5%, P <0,001, снижение относительного риска - 31%). Фатальство было ниже в группе эноксапарина, но разница между группами не была статистически значимой (6,9% по сравнению с 7,5%, р = 0,11).
Преимущество эноксапарина с точки зрения первичной конечной точки индикатора было безусловным независимо от подгруппы (возраст, пола, локализация инфаркт миокарда, диабета или инфаркта миокарда в анамнезе, тип тромболита и интервала времени между появлением первых клинических признаков. и начало лечения).
Enoxaparin продемонстрировал значительное преимущество по сравнению с непреклонным гепариным с точки зрения основного критерия эффективности как пациентов, которые понесли коронарные ангиопластики в 30-дневном периоде после включения в исследование (на 10,8% по сравнению с 13,9%, снижением относительно относительного риска), Таким образом, у пациентов с коронарными ангиопластами не были проведены (на 9,7% по сравнению с 11,4%, на 15% снижение относительного риска).
Частота возникновения массивного кровотечения до 30-го дня была значительно выше в группе эноксапарина (2,1%) по сравнению с группой гепарина (1,4%). Частота желудочно-кишечного кровотечения была выше в группе эноксапарина (0,5%), чем в группе гепарина (0,1%), в то время как частота внутричерепных кровоизлияний в обеих группах была одинаковой (0,8% в случае эноксапарина по сравнению с 0, 7% в случае гепарина).
Анализ комбинированных критериев, который определил клинические преимущества, показал статистически значимое преимущество (P <0,0001) эноксапарин над нефракционным гепарином: снижение относительного риска на 14% в пользу эноксапарина (11% по сравнению с 12,8%) для комбинированных критериев. Который Включал фатальное последствие, рецидив инфаркта миокарда и сильное кровотечение (критерии времени) до 30-го дня и 17% (на 10,1% по сравнению с 12,2%) для комбинированных критериев, которые включали летальное следствие, рецидивирующие рецидивов инфаркта миокарда и внутричеревенного кровоизлияния 30-й день.
Фармакокинетика.
Фармакокинетические параметры препарата оцениваются анти-шляпными изменениями и анти-IIA в плазме крови во времени в рекомендуемых диапазонах доз.
Биодоступность. Когда подкожное введение, эноксапарин быстро поглощается быстро и практически полностью (почти на 100%). Максимальная плазменная активность наблюдается в период между 3 и 4 часами после введения.
Эта максимальная активность (выраженная в анти-HMO) составляет 0,18 ± 0,04 (после введения 2000 анти-HMO), 0,43 ± 0,11 (после 4000 анти-HMOS) и 1,01 ± 0,14 (после введения 10 000 анти-га).
Болус внутривенно инъекция 30 мг (0,3 мл; 3000 против га) с последующими подкожными инъекциями для 1 мг / кг (100 анти-ха / кг) каждые 12 часов приводит к первому максимальному уровню концентрации антифармайта HA, что составляет 1,16 МЕ / мл (n = 16), а средняя область фармакокинетической кривой, соответствующей 88% равновесия. Состояние равновесия достигается на второй день лечения.
В рекомендуемом диапазоне доз фармакокинетика эноксапарина является линейным. Различия в показателях у отдельного пациента и между пациентами довольно незначительны. После повторного подкожного введения здоровых добровольцев 40 мг (0,4 мл; 4000 анти-ха) один раз в день, равновесное состояние было достигнуто во 2 дня, в то время как средняя активность эноксапарина было почти на 15% выше, чем наследства, наблюдаемая с одноразовое управление. Стабильные уровни активности эноксапарина вполне предсказуемы при введении одноразовых доз. После повторного подкожного введения 1 мг / кг (100 анти-ха-м / кг) два раза в день состояние равновесия было достигнуто между 3-м и 4-гоном днем, в то время как средний AUS был на 65% выше, чем это, наблюдается в однократное Администрация, а максимальное и минимальное анти-ха-активность составляло 1,2 и 0,52 анти-ха / мл соответственно. Согласно показателям фармакокинетики эноксапарина натрия, эта разница в достижении состояния равновесия также ожидается для терапевтического диапазона доз.
Анти-X плазменная активность после подкожного введения почти в 10 раз ниже активности против IIA. Средняя максимальная анти-х активность наблюдается примерно через 3-4 часа после подкожной инъекции, достигая 0,13 анти-HI / мл после повторного введения дозы 1 мг / кг (100 анти-часты / кг) два раза в день.
Распределение. Объем распределения эноксапарина натрия для активности анти-га составляет приблизительно 5 литров и почти соответствует объему крови.
Метаболизм. Метаболизм эноксапарина происходит в основном в печени (путем децельфирования и деполимеризации).
Разведение. После подкожной инъекции периодичевая активность против HES в гепаринах низкой молекулярной массы более продолжительно по сравнению с этим индексом в нефракционных гепаринах.
Устранение эноксапарина является монофаза, в то время как период полураспада составляет примерно через 4 часа после одного подкожного введения и почти 7 часов при реагировавших повторных дозах. Для гепаринов с низкой молекулярной массой является более быстрый рецессию анти-IIA активности в плазме крови по сравнению с активностью против HA.
Эноксапарин и его метаболиты получают из мочи (ненасыщенного механизма), а также желчь.
Почечная очистка веществ с анти-гаационной активностью составляет 10% введенной дозы, и общее почечная экскреция активных и неактивных метаболитов составляет 40% доза.
Группы высокого риска
Пациенты пожилых людей. Поскольку в этой возрастной категории существует физиологическое снижение функции почек, то устранение медленнее. Это не влияет на дозировку или режим введения в профилактическом лечении. У пациентов в возрасте 75 лет очень важно систематически контролировать функцию почек посредством формулы для Митфы до лечения препаратов NMG.
Пациенты с легкой и умеренной почечной недостаточностью (клиренс креатинина> 30 мл / мин). В некоторых случаях мониторинг анти-х активность может быть полезен для того, чтобы исключить возможности передозировки, если в медицинских дозах используется эноксапарин.
Клинические характеристики.
Индикация.
- профилактика венозной тромбоэмболии в хирургических вмешательствах в сопровождении умеренного и высокого тромбогического риска;
- Профилактика тромбоза глубоких вен у пациентов в постельных принадлежностях в связи с острыми терапевтическими заболеваниями: сердечная недостаточность III или IV класс при классификации NYHA, острой дыхательной недостаточности, острая инфекционное или ревматическое заболевание, в присутствии по меньшей мере одного фактора риска в венозе тромбоэмболия;
- профилактика тромбоза в экстракорпоральной циркуляции циркуляции во время гемодиализа (средняя процедура длится около 4 часов);
- лечение тромбоза глубокого вена, которое сопровождается или не сопровождается тромбоэмболизмом легочной артерии и не имеет серьезных клинических симптомов, за исключением легочной артерии тромбоэмболия, которые требуют лечения тромболитическим или хирургическим вмешательством;
- лечение нестабильной стенокардии и острым инфаркт миокарда без зубов Q в сочетании с ацетилсалициловой кислотой;
  • Лечение острого инфаркта миокарда с подъемником / повышением сегмента ST в сочетании с тромболитическим агентом у пациентов, которые можно дальше использовать коронарную ангиопластику, а также у пациентов с этой процедурой.
Противопоказания .
Для доз 2000 против HA / 0,2 мл, эквивалентны эноксапарину натрия 20 мг;
4000 анти-га / 0,4 мл, эквивалентно эноксапарину натрия 40 мг;
6000 анти-га / 0,6 мл, эквивалентны эноксапарину натрия 60 мг;
8000 анти-га MO / 0,8 мл, эквивалентно натриевому эноксапарину 80 мг
Этот лекарственный продукт не может быть применен в таких случаях
  • повышенная чувствительность к эноксапарину, гепарину или его производным, включая другие низкомолекулярные гепарины;
  • Наличие в анамнезе тяжелой гепарин-индуцированной тромбоцитопении (Git) типа II, вызванного использованием нефракционного или низкомолекулярного гепарина (см. Раздел «Особенности применения»);
  • Геморрагические проявления или наклон к кровотечению в связи с расстройствами гемостаза (исключением к этому противопоказанию может представлять собой синдром распространения внутрисосудистых крови, если он не связан с лечением гепарина (см. Раздел «Особенности применения»);
  • органические поражения органов с вероятностью возникновения кровотечения;
  • клинически значимое кровотечение;
  • активная язва желудка или двенадцатиперстной кишки;
  • Пациенты, получающие гепарин для лечения, а не для профилактики, местные региональные анестезии с запланированными хирургическими вмешательствами не применимы.
Для доз 2000 против HA / 0,2 мл, эквивалентны эноксапарину натрия 20 мг; 4000 анти-HA MO / 0,4 мл, эквивалентно эноксапарину натрия 40 мг.
Этот лекарственный продукт, как правило, не рекомендуется в таких случаях
  • Сильная почечная недостаточность (клиренс креатинина составляет приблизительно 30 мл / мин по формуле Coexa-Gold, см. Раздел «Особенности применения»);
  • В первые 24 часа после внутрибычного кровоизлияния.
Кроме того, этот препарат желательно не предписаться в профилактических дозах пациентами более 65 лет в сочетании с такими лекарственными средствами (см. Раздел « Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия »):
  1. Ацетилсалициловая кислота в анальгетиках, антипиретических и противовоспалительных дозах.
  2. Нестероидные противовоспалительные препараты (NSAZ) (системное применение).
  3. Dextran 40 (парентеральное администрирование).
Для доз 6000 анти-га / 0,6 мл, эквивалентны эноксапарину натрия 60 мг;
8000 анти-га MO / 0,8 мл, эквивалентно натриевому эноксапарину 80 мг
Этот лекарственный продукт, как правило, не рекомендуется в таких случаях
- внутриутробное кровоизлияние.
- Из-за отсутствия соответствующих данных, препарат не применяет пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (зазор креатинина, рассчитанный по формуле приковекции, 30 мл / мин), за исключением пациентов в диализе. Пациенты с тяжелой почечной недостаточностью должны предписаны нефракционированные гепарин.
Для расчета формулы коООта необходимо иметь новейшее измерение массы тела пациента (см. Раздел «Особенности применения»).
- спинальная или эпидуральная анестезия не должна в любом случае не применять у пациентов, которые обрабатывают NMG.
Не рекомендуется использовать препарат в следующих случаях:
  • Острый обширный ишемический ход мозга с потерей сознания или без. Если инсульт вызван эмболизмом, в первые 72 часа после инсульта может быть использован эноксапарин; Эффективность терапевтических доз НМГ по-прежнему не определяется независимо от причины, расширение поражения или тяжести клинических проявлений инфаркта сердца головного мозга;
  • острый инфекционный эндокардит (за исключением некоторых заболеваний сердца, вызванные эмболией);
  • Почечная недостаточность света или умеренной тяжести (клиренс креатинина 30-60 мл / мин).
Кроме того, этот препарат, как правило, не рекомендуется назначаться в сочетании с такими средствами (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»):
1. Ацетилсалициловая кислота в анальгетиках, жарких и противовоспалительных дозах.
2. Нестероидные противовоспалительные препараты (NSAID) (системное применение).
3. Dextran 40 (парентеральное приложение).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Некоторые лекарства или терапевтические классы могут способствовать гиперкалемии: соли калия, соли калия, ангиотензинские ферменты, ингибиторы ангиотензина II, нестероидные противовоспалительные агенты, гепарины (низкомолекулярные или нерактичные гепарины), циклоспорин и тракторум, триметоприм.
Развитие гиперкалиемии может зависеть от его факторов риска, связанных с ним.
Риск его возникновения увеличивается, если вышеуказанные лекарства используются одновременно.
Пациенты пожилых людей (в возрасте 65 лет).
Нежелательные комбинации.
С ацетилсалициловой кислотой в анальгетических, жарких и противовоспалительных дозах (и аналогичных другим салицилатам): повышенный риск кровотечения (ингибирование салицилатов функции тромбоцитов и повреждение слизистой оболочки пищеварительного тракта). Антипиретические, анальгетики, которые не принадлежат к салицилатам (например, парацетамол).
С нестероидными противовоспалительными агентами, включая кеторолаце (системное применение) : повышенный риск кровотечения (ингибирование функции NPZZ тромбоцитов и повреждение слизистой оболочки пищеварительного тракта). Если невозможно избежать одновременного использования, следует провести тщательный клинический надзор.
С DEXTRAN 40 (парентеральное приложение) : повышенный риск кровотечения (ингибирование декстран 40 функций тромбоцитов).
Комбинации, которые требуют меры предосторожности .
С оральными антикоагулянтами : повышенное антикоагулянтное действие. При замене гепарина перорального антикоагулянта следует укрепить клинический надзор.
Комбинации, которые должны быть приняты во внимание .
С ингибиторами агрегации тромбоцитов (другой, кроме ацетилсалициловой кислоты, в анальгетиках, жаропрочных и противовоспалительных дозах; НПВП): абсциксимаб, ацетилсалициловая кислота в антиагрегантных дозах в сердечных и неврологических показаниях, берабаидин, клопрогеле, EPTIFIBID, ILOPROST, TYLOPIDIDIN, TYROFIBAN : повышенный риск появления кровотечения.
Пациенты в возрасте до 65 лет.
Комбинации, которые должны быть приняты во внимание.
Объединенное использование лекарств, влияющих на различные фазы гемостаз, увеличивает риск кровотечения. Отже, незалежно від віку хворого слід проводити постійний моніторинг клінічної картини та у разі необхідності виконувати лабораторні аналізи, коли призначають профілактичні дози НМГ одночасно з пероральними антикоагулянтами, інгібіторами агрегації тромбоцитів ( абсиксимаб, НПЗЗ, ацетилсаліцилова кислота у будь-якій дозі, клопідрогель, системні глюкокортикостероїди, ептифібатид, ілопрост, тиклопідин, тирофібан ) та тромболітичними засобами.
Особливості застосування.
Препарат не дозволяється вводити внутрішньом ' язово.
Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними препаратами, оскільки вони відрізняються за молекулярною масою, питомими значеннями активності проти фактора Ха, дозуванням. Потрібно приділяти увагу та дотримуватися конкретних способів застосування, рекомендованих для кожного з препаратів низькомолекулярних гепаринів.
Запобіжні заходи при застосуванні.
Кровотеча.
Як і при лікуванні антикоагулянтами, може виникати кровотеча (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку виникнення кровотечі слід встановити її причину та розпочати відповідне лікування.
Функція нирок.
Перед початком лікування низькомолекулярним гепарином дуже важливо оцінити функцію нирок, зокрема у хворих віком від 75 років, шляхом визначення кліренсу креатиніну за допомогою формули Кокрофта та найостанніших показників вимірювання маси тіла.
У пацієнтів чоловічої статі: кліренс креатиніну = (140 – вік) × маса тіла/0,814 × сироватковий креатинін, де вік виражається у роках, маса тіла – у кг, а сироватковий креатинін – у мкмоль/л.
Для пацієнток ця формула повинна бути скоригована шляхом множення отриманого результату на 0,85.
Якщо сироватковий креатинін виражається у мг/мл, отримане значення необхідно помножити на коефіцієнт 8,8.
Застосування НМГ у лікувальних дозах протипоказано пацієнтам із діагностованою тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну приблизно 30 мл/хв) (див. розділ «Протипоказання»).
Пригнічення секреції альдостерону.
Гепарин може пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попередньо існуючим метаболічним ацидозом, підвищеним рівнем калію у плазмі крові, а також у пацієнтів, які приймають препарати калію. Ризик гіперкаліємії збільшується з тривалістю терапії, але зазвичай є зворотним. У пацієнтів з підвищеним ризиком цього ускладнення рівень калію у плазмі крові необхідно виміряти до початку лікування гепарином та регулярно контролювати у подальшому, особливо якщо лікування подовжене понад 7 днів.
Лабораторні показники.
Контроль кількості тромбоцитів.
Гепарин-індукована тромбоцитопенія (ГІТ).
Існує ризик виникнення серйозної, іноді тромбогенної, гепарин-індукованої тромбоцитопенії (яка також спостерігалася при застосуванні нефракційного гепарину і рідше - при застосуванні НМГ) імунного походження – ГІТ II типу (див. розділ «Побічні реакції»).
Через наявність такого ризику необхідно визначати кількість тромбоцитів незалежно від терапевтичних показань та дози, що застосовується.
Визначення кількості тромбоцитів необхідно проводити до введення препарату або не пізніше ніж через 24 години після початку лікування, а потім – два рази на тиждень протягом усього періоду лікування.
Якщо підтверджена необхідність довготривалого лікування у деяких особливих випадках (наприклад, при операції на колінному суглобі, під час ІІ і ІІІ триместрів вагітності у жінки з групи ризику (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»), слід проводити аналіз на кількість тромбоцитів двічі на тиждень протягом першого місяця лікування (період найвищого ризику) і один раз на тиждень до припинення лікування.
Слід запідозрити виникнення ГІТ, якщо кількість тромбоцитів не перевищує 150 000/мм 3 та/або якщо спостерігається зменшення кількості тромбоцитів на 30-50 % порівняно з попереднім аналізом крові. ГІТ розвивається переважно з 5-го по 21-й день після початку лікування гепарином (найчастіше виникає приблизно на 10 день).
Однак у пацієнтів із гепариніндукованою тромбоцитопенією в анамнезі це ускладнення може виникати і значно раніше. Поодинокі випадки спостерігалися також і після 21-го дня лікування. Слід намагатися виявити пацієнтів з таким анамнезом шляхом детального опитування перед початком лікування.
Крім того, ризик появи рецидиву при повторному застосуванні гепарину спостерігається упродовж багатьох років, а іноді залишається назавжди (див. розділ «Протипоказання»).
В усіх випадках виникнення ГІТ є невідкладним станом , який вимагає консультації зі спеціалістом.
Будь-яке значне зменшення кількості тромбоцитів (на 30-50 % порівняно із початковими показниками) є попереджувальним сигналом, навіть якщо показник не досяг критичного рівня. Якщо спостерігається зниження кількості тромбоцитів, то в усіх випадках повинні бути вжиті такі заходи:
  1. негайне повторне проведення підрахунку кількості тромбоцитів для отримання підтвердження;
  2. припинення лікування гепарином , якщо отримані результати підтверджують зниження кількості тромбоцитів або навіть вказують на її збільшення, якщо іншої очевидної причини цього не виявлено.
Для проведення тесту на агрегацію тромбоцитів іn vitro та імунологічного дослідження зразок крові необхідно помістити у пробірку з цитратним розчином. Однак за таких умов негайні заходи, яких необхідно вжити, ґрунтуються не на результатах тесту на агрегацію тромбоцитів іn vitro або імунологічного дослідження, при проведенні якого виникають труднощі, оскільки існує лише кілька спеціалізованих лабораторій, які можуть проводити такі тести, а їх результати можна отримати у кращому випадку тільки через кілька годин. Проте ці дослідження необхідні, оскільки можуть допомогти діагностувати подібне ускладнення, бо ризик виникнення тромбозу при продовженні лікування гепарином дуже високий;
3) профілактика або лікування тромбоемболічних ускладнень, пов'язаних із ГІТ.
Якщо продовження антикоагулянтної терапії є дуже важливим, гепарин слід замінити на антитромботичний засіб, що належить до іншої хімічної групи, наприклад, натрію данапарид або гірудин, призначений у лікувальних або профілактичних дозах індивідуально для кожного пацієнта.
Перехід на пероральні антикоагулянти може проводитися тільки після того, як кількість тромбоцитів повернулася до норми, оскільки існує при застосуванні пероральних антикоагулянтів ризик погіршення перебігу тромбозу.
• Заміна гепарину на пероральні антикоагулянти.
Слід проводити інтенсивніший клінічний моніторинг та лабораторні дослідження (протромбіновий час, виражений через міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС) або контролювати ефекти, спричинені пероральними антикоагулянтами.
Оскільки існує певний проміжок часу, доки пероральний антикоагулянт досягне максимуму своєї дії, слід продовжувати введення гепарину у постійній дозі стільки, скільки потрібно, щоб МНС у двох послідовно виконаних аналізах залишалося у необхідних терапевтичних межах.
• Моніторинг антифактор-Ха активності.
Більшість клінічних досліджень, які показали ефективність НМГ, були проведені із застосуванням доз, розрахованих залежно від маси тіла хворого та без спеціального моніторингу лабораторних показників, тому корисність проведення лабораторних досліджень з метою оцінки ефективності НМГ поки що не визначена. Однак моніторинг анти-Ха активності може бути корисним для зменшення ризику виникнення кровотечі у певних клінічних ситуаціях, які найчастіше пов'язані із ризиком передозування.
Ці ситуації переважно стосуються лікувальних показань до застосування НМГ та виникають через дози, що вводяться пацієнтам із:
  • легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну – приблизно 30-60 мл/хв, розрахований за формулою Кокрофта). Оскільки НМГ виводиться переважно з сечею, на відміну від стандартного нефракціонованого гепарину, у випадку будь-якої ниркової недостатності може виникати відносне передозування. Тяжка ниркова недостатність є протипоказанням до застосування НМГ у лікувальних дозах (див. розділ «Протипоказання»);
  • значними відхиленнями маси тіла від норми (дуже мала маса тіла і навіть кахексія, ожиріння);
  • кровотечами нез'ясованої етіології.
На відміну від цього моніторинг лабораторних показників не рекомендований при застосуванні профілактичних доз, якщо НМГ застосовувати відповідно до терапевтичних рекомендацій (зокрема щодо тривалості лікування) або під час проведення гемодіалізу.
Щоб виявити можливу кумуляцію гепарину при повторному введенні препарату, рекомендовано у разі необхідності проводити забір крові у момент найвищої активності препарату (ґрунтуючись на наявних даних), тобто приблизно через 4 години після проведення третьої ін'єкції, якщо лікарський засіб вводити у вигляді підшкірних ін'єкцій 2 рази на добу.
Питання про проведення повторних досліджень анти-Ха активності з метою визначення рівнів гепарину в крові, наприклад, через кожні 2 чи 3 дні, слід вирішувати індивідуально, залежно від результатів попереднього дослідження. Слід також розглянути можливість коригування дози НМГ.
Анти-Ха активність, що спостерігається, залежить від виду НМГ та режимів дозування.
За інформацією, що ґрунтується на існуючих даних, середнє значення (± стандартне відхилення), яке спостерігалося через 4 години після 7-ї ін'єкції еноксапарину у дозі 100 анти-Ха МО/кг/на ін'єкцію два рази на добу, становило 1,2 ± 0,17 анти-Ха МО/мл.
Це середнє значення було розраховане у клінічних дослідженнях, під час яких вивчення анти-Ха активності проводилося хромогенним (амідолітичним) методом.
• Контроль активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ).
Деякі НМГ спричиняють помірне збільшення показника АЧТЧ. Оскільки клінічне значення цього тесту не встановлене, немає необхідності проводити моніторинг лікування з його урахуванням.
Спінальна/епідуральна анестезія у пацієнтів, які отримують профілактичне лікування НМГ.
• Як і інші антикоагулянти, НМГ при застосуванні під час спінальної/епідуральної анестезії рідко випадках можуть призводити до виникнення гематоми спинного мозку та довготривалого або постійного паралічу.
Ризик спінальної гематоми є вищим у випадку епідуральної анестезії із застосуванням катетера порівняно зі спінальною анестезією.
Ризик цих рідкісних явищ може зростати при тривалому післяопераційному використанні епідуральних катетерів.
Якщо лікар приймає рішення про призначення антикоагулянтів на тлі проведення епідуральної/спінальної анестезії, необхідно дотримуватися надзвичайної пильності та здійснювати частий контроль для виявлення будь-яких ознак та симптомів неврологічних порушень, таких як біль по серединній лінії спини, порушення чутливих та рухових функцій (оніміння або слабкість нижніх кінцівок), дисфункція кишечнику та/або сечового міхура. Пацієнтів необхідно проінструктувати щодо необхідності негайно повідомляти своєму лікарю про виникнення у них будь-яких з вищеназваних ознак або симптомів. Якщо підозрюються ознаки або симптоми спінальної гематоми, необхідно розпочати невідкладні діагностичні та лікувальні заходи, у тому числі втручання з декомпресії спинного мозку.
• Якщо передопераційне лікування НМГ є необхідним (пацієнти, довгий час прикуті до ліжка, травма) і якщо користь від місцевої/регіональної спінальної анестезії була ретельно зважена, пацієнтам, які отримали перед операцією ін'єкції НМГ, може поводитися така анестезія за умови, що між ін'єкцією гепарину і спінальною анестезією пройшло не менше 12 годин.
Рекомендується ретельний моніторинг неврологічного статусу пацієнта, пам'ятаючи про ризик гематоми спинного мозку.
Майже у всіх пацієнтів профілактичне лікування НМГ можна розпочинати через 6-8 годин після анестезії або видалення катетера, з контролем неврологічного статусу.
Особливо обережними слід бути при одночасному лікуванні іншими препаратами, які можуть впливати на систему гемостазу (зокрема нестероїдними протизапальними засобами, ацетилсаліциловою кислотою).
Ситуації, які супроводжуються певним ризиком.
Контроль за проведенням лікування необхідно підвищити у таких випадках:
  • печінкова недостатність;
  • виразкова хвороба шлунково-кишкового тракту або будь-яке інше органічне ураження з імовірністю виникнення кровотечі;
  • судинне хоріоретинальне захворювання;
  • після хірургічного втручання на головному та/або спинному мозку;
  • поперекова (люмбальна) пункція, оскільки існує ризик внутрішньої спинномозкової кровотечі, якщо можливо, проведення пункції слід відкласти;
  • при одночасному прийомі інших ліків, які впливають на гемостаз (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Хоча всі концентрації різних низькомолекулярних гепаринів виражаються у міжнародних одиницях (МО) анти-Xa активності, їхня ефективність пов'язана не лише з їх анти-Xa активністю. Заміна одного режиму дозування НМГ на інший може бути небезпечною, оскільки кожен режим був випробуваний у спеціальних клінічних дослідженнях. Тому необхідна велика обережність і дотримання інструкцій для застосування кожного препарату.
Застереження.
Ризик кровотечі.
Слід дотримуватися рекомендованих режимів дозування (дозування і тривалість лікування).
Недотримання цих рекомендацій може призвести до виникнення кровотечі, особливо у хворих із групи підвищеного ризику (пацієнти літнього віку, хворі із нирковою недостатністю).
Випадки серйозної кровотечі спостерігалися:
  • у пацієнтів літнього віку, зокрема внаслідок вікового погіршення функції нирок;
  • у пацієнтів із нирковою недостатністю;
  • якщо маса тіла становить менше 40 кг;
  • якщо терапія проводиться довше рекомендованого терміну лікування, який становить 10 днів;
  • при невиконанні терапевтичних рекомендацій, зокрема щодо тривалості лікування та корекції лікувальних доз з урахуванням маси тіла;
  • при одночасному прийомі інших ліків (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими
засобами та інші види взаємодій»).
Ін'єкції еноксапарину, як і будь-якого іншого антикоагулянту, необхідно застосовувати з обережністю при станах, для яких властива підвищена імовірність виникнення кровотеч, таких як порушення гемостазу, наявність пептичної виразки в анамнезі, нещодавно перенесений ішемічний інсульт, неконтрольована артеріальна гіпертензія, діабетична ретинопатія, нещодавно перенесене нейрохірургічне або офтальмологічне хірургічне втручання.
У будь-якому випадку необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів літнього віку та/або хворих із нирковою недостатністю, а також якщо лікування триває більше 10 днів.
Аналіз на визначення анти-Ха активності у деяких випадках може бути корисним для виявлення кумуляції препарату (див. розділ «Особливості застосування»).
Ризик виникнення гепарин - індукованої тромбоцитопенії (ГІТ).
Якщо у пацієнта, який отримує НМГ (у лікувальних або профілактичних дозах), виникне тромбоемболічне ускладнення:
  • погіршення перебігу тромбозу, лікування якого проводиться;
  • флебіт;
  • тромбоемболія легеневої артерії;
  • гостра ішемія нижніх кінцівок;
  • або навіть інфаркт міокарда чи ішемічний інсульт,
завжди слід пам'ятати про імовірність виникнення ГІТ та негайно визначити кількість тромбоцитів (див. розділ «Особливості застосування»).
Процедури реваскуляризації коронарних артерій.
Для обмеження ризику розвитку кровотечі у пацієнтів, яким проводиться ангіопластика коронарних артерій з метою лікування нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q або гострого інфаркту міокарда з підйомом сегменту ST, слід суворо дотримуватися рекомендованих проміжків часу між введеннями еноксапарину. Важливе значення має досягнення гемостазу у місці ін'єкції після проведення ангіопластики коронарних артерій. У випадку застосування спеціальних засобів закриття судини (гемостатичних пристроїв) слід негайно видалити провідник. У випадку здійснення ручної компресії провідник необхідно видалити через 6 годин після останнього підшкірного/внутрішньовенного введення еноксапарину. При продовженні лікування із застосуванням еноксапарину наступну ін'єкцію слід здійснювати не раніше ніж через 6-8 годин після видалення провідника. Необхідно слідкувати за місцем пункції шкіри на наявність будь-якої ознаки кровотечі або гематоми.
Наявність механічних клапанів серця зі штучних матеріалів.
Застосування еноксапарину для профілактики тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів, які мають механічні штучні клапани серця, спеціально не досліджувалося.
Проте у пацієнтів з протезованими клапанами серця, які отримували еноксапарин з метою профілактики тромбоемболічних ускладнень, в окремих випадках спостерігався тромбоз.
Вагітні жінки.
У клінічному дослідженні з участю вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця, які отримували еноксапарин у дозі 100 анти-Xa МО/кг двічі на добу з метою зниження ризику тромбоемболічних ускладнень, у 2-х із 8-ми жінок розвинувся тромбоз, який призвів до обструкції клапана та летального наслідку матері та дитини. Також у період післяреєстраційного нагляду надходили повідомлення про поодинокі випадки тромбозу у вагітних жінок з протезованими клапанами серця, які отримували еноксапарин з метою профілактики тромбоемболічних ускладнень. Таким чином, ризик тромбоемболічних ускладнень у цих пацієнтів може бути вищим.
Кровотечі у людей літнього віку.
У людей літнього віку не відзначається підвищеної тенденції до кровотеч у межах профілактичного діапазону доз. Пацієнти літнього віку (особливо пацієнти віком від 80 років) можуть знаходитися у групі підвищеного ризику виникнення ускладнень, пов'язаних із кровотечами у терапевтичному діапазоні доз. При лікуванні гострого інфаркту міокарда з елевацією сегменту ST збільшення явищ кровотеч відзначалося у пацієнтів віком від 65 до 75 років, вказуючи на те, що ці пацієнти можуть потрапляти у групу особливого ризику кровотеч. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг.
Ниркова недостатність.
Пацієнти з нирковою недостатністю підпадають під збільшений вплив еноксапарину, що підвищує ризик кровотеч. Оскільки вплив еноксапарину суттєво підвищується у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв), рекомендується корекція дози у терапевтичному та профілактичному діапазоні доз. Хоча немає рекомендацій стосовно корекції дози у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв) та легкого ступеня (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв), рекомендується здійснювати ретельний клінічний моніторинг. При лікуванні гострого інфаркту міокарда з елевацією сегменту ST дані у пацієнтів з рівнями креатиніну вище 220 та 175 мкмоль/л для чоловіків та жінок відповідно обмежені.
Низька маса тіла.
У жінок з низькою масою тіла (<45 кг) та чоловіків з низькою масою тіла (<57 кг) відзначався збільшений вплив еноксапарину у профілактичному діапазоні доз (не коригувалися відповідно до маси тіла), що може призвести до вищого ризику виникнення кровотеч. Таким чином, рекомендується здійснювати ретельний клінічний моніторинг цих пацієнтів.
Моніторинг.
Оцінка ризику та клінічний моніторинг є найкращими предикторами ризику потенційних кровотеч. Зазвичай немає необхідності у звичайному моніторингу активності анти-Ха. Тим не менше, моніторинг анти-Ха активності можна розглядати у тих пацієнтів, які отримують НМГ, а також мають підвищений ризик кровотеч (наприклад, у пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів літнього віку та пацієнтів з межовими значеннями маси тіла) або активної кровотечі.
Лабораторні аналізи.
У дозах, що використовуються для профілактики венозної тромбоемболії, еноксапарин натрію не впливав суттєво ні на час кровотечі та загальні аналізи згортання крові, ні на агрегацію тромбоцитів або зв'язування фібриногену з тромбоцитами. У вищих дозах може з'являтися збільшення АЧТЧ (активований частковий тромбопластиновий час) та АЧЗ (активований час згортання). Збільшення АЧТЧ та АЧЗ не корелює лінійно зі збільшеною антитромботичною активністю еноксапарину натрію і таким чином не є підходящим і достовірним для моніторингу активності еноксапарину натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Для доз 2000 анти-Ха МО/0,2 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 20 мг; 4000 анти-Ха МО/0,4 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 40 мг
Вагітність.
Профілактичне лікування у І триместрі.
Наразі існує недостатньо клінічних даних, на підставі яких можна було б оцінити можливі тератогенні або фетотоксичні ефекти еноксапарину при його профілактичному застосуванні під час І триместру вагітності.
Тому у якості попереджувального заходу еноксапарин бажано не призначати з профілактичною метою вагітним під час І триместру.
Якщо планується епідуральна анестезія, профілактичне лікування гепарином у разі можливості слід припинити щонайпізніше за 12 годин перед анестезією.
Профілактичне лікування в ІІ і ІІІ триместрах.
З тих обмежених даних, які існують на даний час щодо клінічного застосування еноксапарину у ІІ і ІІІ триместрах вагітності, невідомо про будь-які тератогенні або фетотоксичні ефекти еноксапарину у профілактичних дозах. Проте, щоб оцінити його вплив за цих умов, мають бути проведені додаткові дослідження.
Тому можливість профілактичного лікування еноксапарином у ІІ і ІІІ триместрах вагітності слід розглядати лише у разі необхідності.
Якщо планується епідуральна анестезія, профілактичне лікування гепарином при можливості слід припинити щонайпізніше за 12 годин перед анестезією.
Для доз 6000 анти-Ха МО/0,6 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 60 мг;
8000 анти-Ха МО/0,8 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 80 мг
Наявних клінічних даних недостатньо для того, щоб виявити можливу здатність еноксапарину спричиняти вади розвитку або чинити фетотоксичний вплив при його введенні у лікувальних дозах у період вагітності, тому як запобіжний захід застосовувати лікувальні дози еноксапарину у період вагітності не рекомендується.
У жодному разі не можна проводити спінальну або епідуральну анестезію хворим, які отримують лікування препаратами НМГ.
Годування груддю.
Оскільки абсорбція у шлунково-кишковому тракті новонароджених є неможливою у принципі, лікування еноксапарином не є протипоказаним жінкам, які годують дитину груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Прийом препарату не впливає на здатність керувати автотранспортним засобом та працювати з механізмами. Проте слід бути обережними з огляду на можливі побічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»).
Спосіб застосування та дози.
1 мг (0,01 мл) еноксапарину натрію відповідає приблизно 100 одиницям активності анти-Ха МО. Фленокс ® слід вводити підшкірно при профілактичному і лікувальному застосуванні за винятком наступних випадків:
- застосування препарату для антикоагуляції у практиці гемодіалізу;
- лікування пацієнтів з інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST, яким необхідне внутрішньовенне болюсне введення.
Фленокс ® не дозволяється вводити внутрішньом'язово. Препарат рекомендований до застосування тільки дорослим пацієнтам.
Техніка підшкірного введення. Заповнені виробником шприці готові до безпосереднього використання. У разі необхідності дозу препарату Фленокс ® можна відкорегувати залежно від маси тіла пацієнта. Для цього у разі необхідності перед проведенням ін'єкції зі шприца потрібно видалити зайву кількість препарату. Якщо у видаленні зайвої кількості препарату потреби немає, то з метою уникнення втрати препарату усувати повітряні пухирці зі шприца перед ін'єкцією не потрібно.
Підшкірну ін'єкцію препарату Фленокс ® краще виконувати, коли пацієнт перебуває у лежачому положенні. Вводити препарат у підшкірно-жирову тканину передньобічної або задньобічної поверхні черевної стінки, чергуючи правий та лівий бік, використовуючи різні місця для кожної ін'єкції. Голку потрібно ввести на цілу довжину вертикально у товщу складки шкіри, а не під кутом до неї, утвореною між великим та вказівним пальцями. Складку шкіри потрібно утримувати протягом усього введення ін'єкції. Не можна терти місце ін'єкції після введення.
Техніка внутрішньовенного (болюсного) введення/застосування препарату Фленокс ® для лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST.
Лікування розпочинати із внутрішньовенної болюсної ін'єкції, після чого негайно проводити підшкірну ін'єкцію. Для проведення внутрішньовенного болюсу із заповненого виробником градуйованого шприца з препаратом Фленокс ® , який містить 40 мг (0,4 мл; 4000 анти-Ха MO), 60 мг (0,6 мл; 6000 анти-Ха MO) або 80 мг (0,8 мл; 8000 анти-Ха MO), необхідно видалити зайву кількість препарату, щоб у шприці залишилася доза 30 мг (0,3 мл; 3000 анти-Ха MO).
Цю дозу препарату Фленокс ® вводити у трубку системи для внутрішньовенного введення розчинів. Не допускається змішування або одночасне введення препарату з іншими лікарськими засобами. Для видалення залишків інших лікарських засобів, а отже, і для попередження їх змішування з препаратом Фленокс ® перед проведенням внутрішньовенної болюсної ін'єкції препарату Фленокс ® та після нього систему необхідно промити достатньою кількістю 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози. Фленокс ® можна безпечно вводити у 0,9 % розчині натрію хлориду або у 5 % розчині глюкози.
В умовах стаціонару препарат Фленокс ® можна застосовувати для:
– отримання дози 1 мг/кг (100 анти-Ха МО/кг) для першої підшкірної ін'єкції, яку необхідно провести слідом за внутрішньовенною болюсною ін'єкцією, а також подальших доз 1 мг/кг (100 анти-Ха МО/кг), які необхідно вводити підшкірно кожні 12 годин;
  • отримання дози 0,3 мг/кг (30 анти-Ха МО/кг) для внутрішньовенного болюсного введення хворим, яким проводять подальшу коронарну ангіопластику.
Упродовж усього періоду лікування слід регулярно контролювати кількість тромбоцитів, оскільки існує ризик виникнення гепарин-індукованої тромбоцитопенії (ГІТ).
Профілактика венозної тромбоемболії при хірургічних втручаннях, які супроводжуються помірним та високим тромбогенним ризиком.
Як загальне правило, ці рекомендації стосуються хірургічних процедур, які проводяться під загальною анестезією.
У випадку спінальної та епідуральної анестезії слід зважити користь від введення еноксапарину перед операцією та теоретично підвищений ризик розвітку спінальної гематоми (див. розділ «Особливості застосування»).
  • Схема введення. Препарат Фленокс ® вводити 1 раз на добу підшкірно.
  • Доза. Дозу слід визначати на основі оцінки ризику, який має конкретний пацієнт, і виду хірургічного втручання.
Хірургічні операції, які супроводжуються помірним ризиком тромбоутворення.
Під час операції, які супроводжуються помірним ризиком тромбоутворення, та у пацієнтів, які не мають високого ризику тромбоемболії, ефективна профілактика забезпечується щоденним введенням препарату Фленокс ® у дозі 20 мг (0,2 мл; 2000 анти-Ха МО). Режим дозування, що був досліджений, передбачає введення першої ін'єкції за 2 години до операції.
Хірургічні операції, які супроводжуються високим ризиком тромбоутворення.
Операції на кульшовому, колінному суглобах.
Доза препарату Фленокс ® становить 40 мг (0,4 мл; 4000 анти-Ха) один раз на добу.
Режим дозування, що був досліджений, передбачає введення першої ін'єкції 4000 анти-Xa МО (повна доза) за 12 годин перед операцією або першої ін'єкції 2000 анти-Xa МО (половина дози) за 2 години перед операцією.
Інші ситуації.
Якщо існує підвищений ризик венозної тромбоемболії, пов'язаний з видом хірургічного втручання (особливо при онкологічних операціях) та/або з анамнезом пацієнта (якщо він переніс випадки венозної тромбоемболії), слід вводити таку саму профілактичну дозу, як і при ортопедичних операціях з високим ризиком, таких як операції на кульшовому, колінному суглобах.
Тривалість лікування.
Лікування НМГ слід продовжувати разом із накладанням звичайних компресійних еластичних пов'язок на ноги, поки пацієнт зможе повноцінно та активно пересуватися:
– при загальних операційних втручаннях лікування НМГ має тривати менше 10 днів, поки у пацієнта існує ризик розвитку венозної тромбоемболії (див. розділ «Особливості застосування»);
– була встановлена терапевтична користь профілактичного лікування еноксапарином у дозі 4000 анти-Xa МО/добу протягом 4-5 тижнів після операції на колінному суглобі;
- якщо пацієнт все ще має ризик венозної тромбоемболії після рекомендованої тривалості лікування, слід розглянути можливість продовження профілактичної терапії, зокрема введення пероральних антикоагулянтів.
Слід зазначити, що клінічна користь довготривалого лікування низькомолекулярними гепаринами або пероральними антикоагулянтами не досліджувалася.
Профілактика тромбозу глибоких вен у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі у зв'язку з гострими терапевтичними захворюваннями.
Рекомендована доза препарату Фленокс ® становить 40 мг (0,4 мл; 4000 анти-Ха МО) 1 раз на добу підшкірно. Фленокс ® призначати щонайменше на 6 днів, тривалість лікування – не більше 14 днів. Якщо ризик виникнення венозної тромбоемболії все ще зберігається, слід проводити тривале профілактичне лікування із застосуванням пероральних антикоагулянтів.
Профілактика тромбоутворення в екстракорпоральному контурі кровообігу під час проведення гемодіалізу.
Препарат вводити внутрішньосудинно (у внутрішньоартеріальний катетер або діалізний контур).
Для хворих, які отримують повторні сеанси гемодіалізу, профілактика зсідання крові в екстраренальній системі очищення крові забезпечується введенням початкової дози 100 анти-Xa МО/кг у внутрішньоартеріальний катетер або діалізний контур на початку сеансу.
Ця доза вводиться внутрішньосудинно у вигляді одноразової болюсної ін'єкції. Антикоагулянтного ефекту цієї дози, як правило, достатньо для проведення сеансу гемодіалізу, що триває 4 години або менше. Вона може потім коригуватися з урахуванням значних індивідуальних коливань відповіді.
Максимальна рекомендована доза становить 100 анти-Xa МО/кг.
Для гемодіалізних пацієнтів з групи високого ризику кровотечі (особливо при діалізі у пре- і постоперативному періоді) або з активною кровотечею, під час сеансів діалізу можна застосовувати дозу 50 анти-Xa МО/кг (подвійний судинний доступ) або 75 анти-Xa МО/кг (один судинний доступ).
Лікування діагностованого тромбозу глибоких вен, який супроводжується або не супроводжується тромбоемболією легеневої артерії та не має тяжких клінічних симптомів.
Будь-яку підозру на виникнення тромбозу глибоких вен слід негайно підтвердити за допомогою відповідних методів дослідження.
Дозування.
Фленокс ® призначати підшкірно 2 рази на добу у дозі 100 анти-Ха МО/кг кожні 12 годин.
У пацієнтів з масою тіла більше 100 кг та менше 40 кг корекція дози НМГ не вивчалася. НМГ може бути менш ефективним у пацієнтів з масою тіла більше 100 кг та призводити до підвищеного ризику виникнення кровотечі у пацієнтів з масою тіла менше 40 кг. Тому необхідно ретельно контролювати клінічний стан цих пацієнтів.
Тривалість лікування тромбозу глибоких вен.
При лікуванні із застосуванням низькомолекулярного гепарину слід якомога швидше перейти на прийом пероральних антикоагулянтів, якщо протипоказання відсутні. Тривалість лікування НМГ не повинна перевищувати 10 днів, включаючи час необхідний для досягнення пероральними коагулянтами рівноважного стану, за винятком тих випадків, коли важко досягти рівноважного стану. Тому терапію пероральними антикоагулянтами слід розпочинати якомога раніше.
Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q .
Рекомендована разова доза препарату Фленокс ® становить 1 мг/кг (100 анти-Ха МО/кг) підшкірно через кожні 12 годин; одночасно призначати ацетилсаліцилову кислоту перорально (рекомендовані дози: від 75 до 325 мг перорально після початкової навантажувальної дози 160 мг).
Тривалість лікування – щонайменше 2-8 діб, до клінічної стабілізації стану пацієнта.
Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у комбінації з тромболітичним засобом у хворих, яким проводять подальшу коронарну ангіопластику, а також у хворих, яким цю процедуру не проводять.
Початкову внутрішньовенну болюсну ін'єкцію препарату Фленокс ® проводити у дозі 30 мг (0,3 мл; 3000 анти-Ха МО). Після чого підшкірно вводити 1 мг/кг (100 анти-Ха МО/кг) протягом 15 хвилин, потім кожні 12 годин (для перших двох підшкірних ін'єкцій максимальна сумарна доза становить 10000 анти-Ха МО).
Першу дозу препарату Фленокс ® слід вводити у будь-який час за 15 хвилин до або через 30 хвилин після початку тромболітичної терапії.
Рекомендована тривалість лікування становить 8 днів або поки пацієнта не випишуть зі стаціонару, якщо госпіталізація триває менше 8 днів.
Супутня терапія: після появи симптомів слід якнайшвидше розпочинати прийом ацетилсаліцилової кислоти і продовжувати у дозі 75-325 мг на день протягом не менше 30 днів, якщо не показано інакше.
Хворі, яким проводять коронарну ангіопластику:
– якщо з часу останнього підшкірного введення препарату Фленокс ® до роздування балона пройшло менше 8 годин, додаткове введення препарату не потрібне;
  • якщо з часу останнього підшкірного введення препарату Фленокс ® до роздування балона пройшло більше 8 годин, необхідно провести внутрішньовенну болюсну ін'єкцію 0,3 мг/кг (30 анти-Ха МО/кг) препарату Фленокс ® . Для забезпечення точності об'ємів, що вводяться ін'єкційно, рекомендується розвести препарат до 300 анти-Ха МО/мл (0,3 мл (3000 анти- Ха МО) розвести у 10 мл розчинника (0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози)) (див. таблицю).
Об'єми, необхідні для ін'єкційного введення, коли розведення здійснюється для хворих, яким проводиться коронарна ангіопластика
Маса тіла, кг
Необхідна доза, анти-Ха МО
Об'єм, необхідний для ін'єкційного введення, при розведенні до 300 МО/мл (тобто 0,3 мл (3000 анти-Ха МО) препарату Фленокс ® , розведені у 10 мл розчинника)), мл
45
1350
4,5
50
1500
5
55
1650
5,5
60
1800
6
65
1950
6,5
70
2100
7
75
2250
7,5
80
2400
8
85
2550
8,5
90
2700
9
95
2850
9,5
100
3000
10
Пацієнтам віком від 75 років, які знаходяться на лікуванні з приводу гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, початкову внутрішньовенну болюсну ін'єкцію не проводять. Кожні 12 годин їм слід підшкірно вводити дозу 0,75 мг/кг (75 анти-Ха МО/кг) (тільки для перших двох ін'єкцій максимальна сумарна доза становить 75 мг (7500 анти-Ха МО).
Діти.
Через відсутність відповідних даних не рекомендується застосовувати НМГ у педіатричній практиці.
Передозування.
Випадкове передозування при підшкірному введенні великих доз низькомолекулярного гепарину може призвести до геморагічних ускладнень.
У випадку кровотечі для лікування деяких хворих можна застосовувати протаміну сульфат, враховуючи наступні фактори:
  • ефективність протаміну набагато нижча, ніж ефективність, зареєстрована при передозуваннях нефракціонованого гепарину;
  • через побічні реакції (зокрема анафілактичний шок) слід ретельно зважити співвідношення ризик/користь для протаміну сульфату.
Нейтралізацію гепарину здійснювати за допомогою повільного внутрішньовенного введення протаміну (сульфат або гідрохлорид).
Необхідна доза протаміну залежить:
– від введеної дози гепарину (100 протигепаринових одиниць протаміну нейтралізують активність 100 анти-Ха МО низькомолекулярного гепарину), якщо з моменту введення еноксапарину натрію пройшло не більше 8 годин;
– від часу, що пройшов з моменту введення гепарину:
– можливе введення інфузії 50 протигепаринових одиниць протаміну на 100 анти-Ха МО еноксапарину натрію, якщо з моменту введення еноксапарину натрію пройшло більше 8 годин або якщо буде потреба у другій дозі протаміну;
  • якщо з моменту ін'єкції еноксапарину натрію пройшло більше 12 годин, немає необхідності вводити протамін.
Ці рекомендації стосуються хворих із нормальною нирковою функцією, які отримують повторні дози.
Однак неможливо повністю нейтралізувати анти-Ха активність. Більше того, нейтралізація може мати тимчасовий характер через особливість абсорбції низькомолекулярного гепарину і в результаті може виникнути необхідність розподілити загальну розраховану дозу протаміну на кілька ін'єкцій (2-4) для введення протягом 24 годин.
Після потрапляння низькомолекулярного гепарину до шлунка тяжкі ускладнення маловірогідні навіть при великих кількостях (таких випадків зареєстровано не було) через незначне шлункове та кишкове всмоктування лікарського засобу.
Побічні реакції.
Були зареєстровані випадки значних геморагічних ускладнень, деякі з них були летальними. Спостерігалися внутрішньочерепні та ретроперитонеальні крововиливи. Також реєструвалися випадки геморагічних ускладнень (кровотечі), таких як гематома, екхімоз у місцях, відмінних від місця ін'єкції, гематома рани, гематурія, носова кровотеча та шлунково-кишкова кровотеча.
Геморагічні прояви, головним чином пов'язані:
із супутніми факторами ризику : органічними ураженнями зі схильністю до кровотечі та певними комбінаціями лікарських засобів (див. розділ «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), віком, нирковою недостатністю, низькою масою тіла;
  • із недотриманням терапевтичних рекомендацій, зокрема таких, що стосуються тривалості лікування та корегування дози відповідно до маси тіла (див. розділ «Особливості застосування»).
Зареєстровані випадки спінальної гематоми після введення низькомолекулярного гепарину під час спінальної анестезії, аналгезії або епідуральної анестезії.
Ці побічні реакції спричиняли неврологічні зміни різного ступеня тяжкості, у тому числі тривалий та постійний параліч (див. розділ «Особливості застосування»).
Після підшкірного введення можливе утворення гематоми на місці введення ін'єкції. Були зареєстровані випадки болю у місці ін'єкції, інших реакцій, включаючи подразнення, набряк у місці ін'єкції, гіперчутливість, запалення та утворення вузликів. Цей ризик зростає, якщо порушується рекомендована техніка проведення ін'єкції або застосовуються невідповідні засоби для її проведення. Запальні вузлики у місці ін'єкції, які минають через кілька днів, можуть виникати внаслідок запалення. Однак це не вимагає припинення терапії.
Зареєстровано тромбоцитопенію. Існує два її типи:
– тип І, тобто найбільш розповсюджені випадки, зазвичай помірного ступеня (кількість тромбоцитів більше 100000/мм 3 ), з'являються на ранніх етапах (до 5-го дня) і не потребують припинення лікування;
  • тип ІІ, тобто нечасті випадки тяжкої імуноалергічної тромбоцитопенії – гепарин-індукованої тромбоцитопенії (ГІТ) з тромбозом; у деяких випадках тромбоз був ускладнений інфарктом органів або ішемією кінцівок. Її розповсюдженість мало досліджена (див. розділ «Особливості застосування»).
Можливе безсимптомне та зворотне підвищення рівня тромбоцитів.
Зареєстровані випадки некрозу шкіри при застосуванні гепаринів. Їм може передувати поява пурпури або інфільтрованих та болісних еритематозних плям. У таких випадках слід негайно припинити терапію.
Виникали прояви системних алергічних реакцій (анафілактичні/анафілактоїдні реакції) або реакцій з боку шкіри (кропив'янка, свербіж, еритема, бульозні висипання), які у певних випадках могли призводити до припинення лікування.
Як і з нефракціонованими гепаринами, не виключена можливість розвитку остеопорозу при подовженні терміну лікування.
Нефракціоновані гепарини можуть спричиняти гіпоальдостеронізм, котрий призводить до збільшення плазмових рівнів калію. Може виникнути клінічно значуща гіперкаліємія, особливо у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю та цукровим діабетом.
Короткочасне підвищення рівнів трансаміназ.
Повідомлялося про кілька випадків розвитку гіперкаліємії.
Спостерігалися випадки васкуліту, пов'язаного з підвищеною чутливістю шкіри.
Спостерігалася гіпереозинофілія окремо або одночасно з шкірними реакціями, яка призводила до припинення лікування.
Термін придатності. 2 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці .
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Не заморожувати.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Несумісність. Не змішувати з іншими лікарськими засобами.
Упаковка. По 0,2 мл, 0,4 мл, 0,6 мл або 0,8 мл у шприці.
По 1 шприцу в блістері. По 1, 2 і 10 блістерів (з препаратом активністю 2000 анти-Ха МО, 4000 анти-Ха МО, 6000 анти-Ха МО) і по 1 і 2 блістери (з препаратом активністю 8000 анти- Ха МО), вкладених в пачку.
По 2 шприца в блістері. По 1 і 5 блістерів (з препаратом активністю 2000 анти-Ха МО, 4000 анти-Ха МО, 6000 анти-Ха МО) і по 1 блістеру (з препаратом активністю 8000 анти- Ха МО), вкладених в пачку.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ПАТ «Фармак».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63.
ЭНОКСАПАРИН НАТРИЙ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Альго-Фарм поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Отзывы

 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Черкассы, Днепр, Винница, Ровно, Чернигов, Львов