В корзине нет товаров
БЕРЛИПРИЛ 10 табл. 10 мг блистер №30

БЕРЛИПРИЛ 10 табл. 10 мг блистер №30

rx
Код товара: 48298
Производитель: Berlin-Chemie (Германия)
7,00 EUR
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 05.10.2022
Написать жалобу
  • Внешний вид товара в аптеке может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Берлипиль 10 / Берлистер 20
(Berlipril ® 10 / Berlipril ® 20)
Место хранения:
активное вещество:
Таблетка Berlipil  10: 1 содержит аналогичный малеат 10 мг;
Berlipil  20: 1 таблетка содержит аналогичный малеат 20 мг;
Вспомогательные работы: моногидрат лактозы, карбонат магния, гликратата натрия гликолят (тип а), желатин, силиконовый диоксид коллоидный, стеарат магния, красный оксид железа (E 172): коричневый ( Берлиаприл Â 20 ).
Фармакотерапевтическая группа. Ингибиторы ангиотензинского преобразования фермента, монокомпонент. Код ATH C09A A02.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физико-химические свойства:
Берлиоприл Â 10: слегка диоксид таблетки с формованными краями и обрезки для разделения на одной стороне, бледно-коричневый.
Berliopil  20: слегка диоксид таблетки с формованными краями и урожаем, чтобы разделить на одной руке, бледно-красноватый цвет.
Таблетки можно разделить на половину.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Берлиаприл (эналаприл Maleate) представляет собой соль эналаприла малеиновой кислоты, которая представляет собой производную из двух аминокислот, L-аланина и L-пролина.
Механизм действия. Энгиотензин преобразующий фермент (ACE) представляет собой пептидилидипидидазу, которая катализирует преобразование ангиотензина I в ангиотензине II, которая демонстрирует эффект вазацетриктора. После всасывания эналаприл - гидролиз с образованием эналаприлата, который подавляет туз. В результате такого ингибирования APF концентрацию ангиотензина II в плазме уменьшается, что, в свою очередь, приводит к увеличению активности Renin в плазме крови (в результате блокировки механизма отпускания отрицательной обратной связи Renin), а для уменьшения секреция альдостерона.
Структура ACE идентична структуре Kinase II. Таким образом, Берлиприл также может блокировать разбивку брадикина, пептида, который является мощным вазодилатором. Однако роль, которую играет этот эффект в терапевтическом действии препарата, остается неисследованной.
Механизм антигипертензивных воздействий препарата Берлиприл - в первую очередь связан с ингибированием системынин-ангиотензин-альдостерона. Но Berlipril  снижает давление даже у пациентов с низкоцелевой гипертонии.
Использование берлиприла у пациентов с артериальной гипертензией приводит к снижению артериального давления и горизонтально, а в вертикальном положении без значительного увеличения частоты сердечных сокращений.
В редких случаях есть симптоматическая ортостатическая гипотензия. У некоторых пациентов оптимальное снижение артериального давления происходит всего несколько недель терапии. Острая суспензия терапии Берлиприла не связана с резким увеличением кровяного давления.
Эффективное ингибирование активности ACE обычно происходит через 2-4 часа после перорального введения индивидуальной дозы эналаприла. Антигипертензивный эффект обычно отмечается через 1 час после применения, а максимальное снижение артериального давления достигается через 4-6 часов после получения препарата. Продолжительность действия зависит от дозы. Однако в рекомендуемых дозах, антигипертензивное и гемодинамическое действие длится не менее 24 часов.
Исследование гемодинамики у пациентов с помощью основной артериальной гипертонии доказала, что снижение артериального давления сопровождалось снижением периферической резистентности в артериях и увеличению в минуте объема крови, но уровень сердечных сокращений практически изменился. После использования Берлиприла кровообращение в почках увеличилась; Степень гломерельной фильтрации оставалась без изменений. Признаки отсроченных солей и жидкостей не наблюдались. Однако у пациентов, в которых скорость гломеренной фильтрации до начала терапии была низкой, эта цифра, как правило, увеличилась.
В краткосрочных клинических испытаниях у пациентов с диабетом и без него наблюдалось, а также заболевания почек, после получения эналаприла мужского пола, снижение альбуминерии, а также снижение вывода IgG и общий белок.
При одновременном использовании мочегонных агентов тиазидной группы, антигипертензивные эффекты Berlipril  имеют аддитивный характер. Берлиприл может преобладать или уменьшить проявления гипокалий, вызванного тиазидом.
У пациентов с сердечной недостаточностью принимая препараты группы сердечных гликозидов и мочегонсочных агентов, после устного или внутривенного использования Берлиприла â , происходило снижение периферийного сопротивления и снижение артериального давления. Минутный объем крови повысился, тогда как частота сердечных сокращений (которая у пациентов с сердечной недостаточностью увеличивается) противоположность уменьшилось. Давление в конечных легочных капиллярах уменьшилось. Портативность физической активности и степень сердечной недостаточности, определяемая критериями Нью-Йоркской ассоциации кардиологов, улучшилась. При длительных процедурах эти эффекты хранятся.
У пациентов с сердечной недостаточностью от легкого к умеренной степени тяжести, эналаприл замедлил прогрессирование дилатации / увеличения сердца и сердечной недостаточности, определяется путем уменьшения конечных диастолических и систолических томов в левом желудочке и увеличивая фракцию выбросов.
В многоцелевой, рандомизированном, двойной слепой, плацебо-контролируемом исследовании (Solvd, профилактические исследования) изучали население пациентов с бессимптомной дисфункцией левой желудочковой вегетарианской (выделение фракции <35%). 4228 пациентов были рандомизированы в групп приема плацебо (N = 2117) или эналаприла Maleate (N = 21111). В группе плацебо 818 человек имели сердечную недостаточность или умершие (38,6%), по сравнению с 630 пациентами в группе эналаприла (29,8%) (снижение риска: 29%; 95% ди: 21-36%; P <0,001). 518 пациентов в группе плацебо (24,5%) и 434 в группе Енаплал (20,6%) умерли или были госпитализированы из-за развития сердечной недостаточности или осложнения существующего заболевания (снижение риска на 20%; 95% ди:
9-30%; р <0,001).
В многоцелевой, рандомизированном, двойной слепой, плацебо-контролируемом исследовании (рельвид, терапевтическое исследование) изучало население пациентов с клиническими проявлениями застойной сердечной недостаточности благодаря систолической дисфункции (доля выбросов <35%). 2569 пациентов, получающих традиционную лечение сердечной недостаточности, были рандомизированы, разделенные на плацебо-приемные группы (N = 1284) или эналаприла Maleate N = 1285). В группе плацебо 510 смертей (39,7%) были зарегистрированы по сравнению с 452 случаями в группе EnalaiLiL (35,2%) (снижение риска: 16%; 95% ди: 5-26%; P = 0,0036). В группе плацебо было зарегистрировано 461 смерть в результате сердечно-сосудистых заболеваний по сравнению с 399 случаями в группе EnalaPril (снижение риска: 18%, 95% ди: 6-28%, р <0,002), в основном в результате Снижение смертности от прогрессирующей сердечной недостаточности (251 случай в группе плацебо по сравнению с 209 случаями в группе ENALALAPRIL (снижение риска: 22%, 95% ди: 6-35%). Несколько пациентов умерли или были госпитализированы из-за прогрессирования сердечная недостаточность.
(736 пациентов в группе плацебо и 613 - в группе EnalaPril; снижение риска: 26%; 95% ди, 18-34%; P <0,0001). В целом, пациенты с левой желудочковой дисфункцией в исследовании Solvd EnalaPril снизили риск инфаркта миокарда на 23% (95% ди: 11-34%; P <0,001), а также риск госпитализации на нестабильной стенокардии к 20 % (95% ди: 9-29%; р <0,001).
В двух широкомасштабных рандомизированных контролируемых исследованиях (Ontarget (Ontarget (Ontarget (Ontarget (Ontarget (Ontarget (Ongiousing Telmisartan »и в сочетании с RamiPril Global Andpoint / нынешним международным изучением Telmisartan отдельно и в сочетании с Рамиприлом) и VA нефрон D (ветераны по делам нефропатии в диабете / диабетической исследовательской исследовательской исследовании непропатии)) изучал использование ингибитора ACE в сочетании с блокатором рецепторов ангиотензина II.
Исследование Ontarget проводилось среди пациентов, у которых были сердечно-сосудистые или серреборно-сосудистые заболевания в анамнезе или диабет типа 2, сопровождаются признаками ущерба для целевых органов. В исследовании VA Nephron-d пациенты с диабетом 2-го типа и диабетической нефропатией. В ходе этих исследований не было полезным влиянием по результатам почек и / или сердечно-сосудистых расстройств и снижения смертности, в то время как наблюдается повышенный риск гиперкалиемии, острая повреждение почек и / или гипотензия по сравнению с монотерапией. Принимая во внимание подобные фармакодинамические свойства, эти результаты также относятся к другим ингибиторам ACE и блокаторами рецептора ангиотензина II.
Именно поэтому пациенты с диабетической нефропатией не должны одновременно предписанными ингибиторами ACE и блокаторами рецептора ангиотензина II.
Целью исследования высоты (алискиренное исследование в диабете 2 типа, использующих конечные точки сердечно-сосудистых и почечных заболеваний / применение алискирена в диабете 2-го типа с использованием сердечно-сосудистой точки), используя использование алискирены по сравнению со стандартной терапией ингибиторов ACE или Блокировщики рецепторов Angiotensin II для пациентов с диабетом 2 типа и хронической болезнью почек или сердечно-сосудистых заболеваниях или одновременно одновременно. Исследование оказалось расторгнутым сроком в связи с повышенным риском нежелательных явлений. Смерть из-за сердечно-сосудистых заболеваний и инсульта чаще встречалась в алискиренной группе, чем в группе плацебо, а также серьезных нежелательных явлений, которые подлежат исследованиям (гиперкалемии, гипотензионной и почечной дисфункции).
Дети
Существуют некоторые данные об использовании наркотиков для детей с возрастом артериальной гипертонии> 6 лет. В клинических испытаниях с участием 110 детей с артериальной гипертонией в возрасте от 6 до 16 лет, в которых вес тела составлял ≥ 20 кг, а скорость гломерелярной фильтрации> 30 мл / мин / 1,73 м 2 , пациенты которых стали <50 кг 0,625 мг, 2,5 мг или 20 мг эналаприла Maleate были получены ежедневно, и пациенты с весом более ≥ 50 кг были получены на 1,25 мг, 5 мг или 40 мг эналаприла для малеата ежедневно. Принимаясь один раз в день, эналаприл Maleate уменьшил артериальное давление в зависимости от дозы. Дозозависимый антигипертензивный эффект наблюдался во всех подгруппах (по возрасту, этапе, статье, гонке). Однако при нанесении самых маленьких доз 0,625 мг и 1,25 мг, что соответствует в среднем 0,02 мг / кг один раз в день, была обнаружена соответствующая антигипертензивная эффективность. Максимальная доза препарата, изученной во время исследования, составила 0,58 мг / кг (до 40 мг) в день. Профиль нежелательных явлений у детей был похож на то, что наблюдается у взрослых пациентов.
Фармакокинетика.
Поглощение. После приема перорального выпуска эналаприла Maleate его максимальная концентрация в плазме крови наблюдается за один час. Степень абсорбции эналаприла Maleate составляет 60% приемной дозы. Еда для поглощения Берлиприла не влияет. После поглощения эналаприла Малеата, введенный перорально, подвергается быстрому и полномасштабному гидролизу на эналаприлат, мощный ангиотензин преобразующий ингибитор фермента. Пиковая концентрация эналаприлята в плазме достигается через 4 часа после принятия эналаприла оральной дозы.
Эффективная полустановка (T½) EnalApprilate после нескольких перорального введения составляет 11 часов.
Распределение. В диапазоне терапевтически значимых концентраций у людей связывание с плазменными белками не превышает 60%.
Биотрансформация. В дополнение к преобразованию в эналаприлат, данные по последующему значительному метаболизму эналаприла.
Разведение. Эналаприлат получен в основном почками. Основным компонентом в моче является эналаприлат, количество которых составляет 40% от принятой дозы, и неизмененным эналаприломным малеат (приблизительно 20%).
Нарушение функции почек. У пациентов с почечной недостаточностью выставка эналаприла Малеата и эналаприлата в организме повышается. У пациентов с легкой или умеренной почечной недостаточностью (оформление креатинина 40-60 мл / мин), значение AUC (площадь под кривой), эналаприлат во время постоянного использования 5 мг / день примерно в 2 раза выше, чем у пациентов с нормальными Функция почек. С тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина ≤ 30 мл / мин), это значение AUC было примерно в 8 раз выше. На этом этапе продления почечной недостаточности эффективный период полураспада эналаприлята после многократного применения малеата эналаприла продлен, а достижение стационарного уровня замедляется (см. Раздел «Способ применения и доза»).
Эналаприлат можно удалить из крови с гемодиализным. Степень его диализации составляет 62 мл / мин.
Дети
Исследование фармакокинетики с использованием многочисленных доз у 40 детей с артериальной гипертензией от 2 месяцев до 16 лет, полученных эналаприлом Малеатом в дозе от 0,07 до 0,14 мг / кг в день. В фармакокинетике эналаприлята большие различия между детьми и взрослыми не были обнаружены. Результаты указывают на увеличение AUC (с нормализацией доз на основе массы тела) с возрастом, но такое увеличение AUC не наблюдалось, если дозы нормализовались на основе площади тела. В устойчивом состоянии средний эффективный период полузахвата эналаприлата составлял 14 часов.
Кормление грудью
Через 4-6 часов после получения одной оральной дозы 20 мг у пяти женщин после родов средняя максимальная концентрация эналаприла в молоке составляла 1,7 мкг / л (диапазон
0,54-5,9 мкг / л).
Средняя максимальная концентрация эналаприлята в молоке составляла 1,7 мкг / л (диапазон 1,2 - 2,3 мкг / л); Эти концентрации наблюдались в разное время в течение дня. Основываясь на значениях максимальной концентрации в молоке, максимальный объем потребления ребенка, который является исключительно грудным вскармливанием, составляет 0,16% от родительской дозы.
Максимальная концентрация эналаприла в женском молоке, которая вводила эналаприл в дозе 10 мг в сутки в течение 11 месяцев, составила 2 мкг / литр 4 часа после получения дозы, а максимальная концентрация эналаприлата составляет 0,75 мкг / л. через 9 часов после получения дозы. Общее количество эналаприла и эналаприлата в молоке, которое было измерено в течение дня, составляло 1,44 мкг / л и 0,63 мкг / л соответственно.
Невозможно определить концентрацию эналаприлята в молоке (<0,2 мкг / л) через 4 часа после получения одной дозы эналаприла 5 мг в одной матери и дозе 10 мг в двух матереях; Концентрации эналаприла не определены.
Клинические данные.
Индикация.
  • Лечение артериальной гипертонии.
  • Лечение сердечной недостаточности с существующими симптомами.
  • Профилактика симптоматической сердечной недостаточности у пациентов с бессимптомной дисфункцией левого желудочка (изгнание фракции ≤35%)
Противопоказание.
  • Повышенная чувствительность к эналаприламу Малеату, к одному из других компонентов препарата или других ингибиторов трансформирующего ангиотензина фермента (IAPF).
  • Наличие в анамнезе ангионевротического отека, которое развивалось в результате назначения ингибиторов ACE
  • Наследственный или идиопатический ангионевротический отек
  • Противопоказан для беременных женщин и женщин, планирующих забеременеть (см. Раздел «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).
Противопоказан для прописания Berlipil одновременно с лекарственными средствами, содержащими алискирена, пациентами с сахарным диабетом и расстройствами функции почек (GKF <60 мл / мин / 1,73 м 2 ).
Взаимодействие с другими типами лекарств и других типов взаимодействий.
Другие антигипертензивные препараты
Одновременное использование этих инструментов может укрепить гипотензивный эффект эналаприла Maleate. Одновременное использование с нитроглицерином и другими нитратами или другими вазодилататорами также могут привести к дальнейшему снижению артериального давления.
Диуретики с энергосберегаем или препараты калия
Ингибиторы ACE снижают вызванные диуретиками потери калия. Калиасные диуретики (например, спиронолактон, эплеренон, триамтерий или амилорид), препараты калия или калия, содержащие калиевые заменители, могут привести к значительному увеличению уровней калия в сыворотке. Если из-за обнаруженной гипокалиемии одновременно необходим одновременное использование, то они должны использоваться очень осторожно и с частым контрольным уровнем сывороточного калия (см. Раздел «Особенности применения»).
Диуретики (тиазид строки или петлевые диуретики)
Предварительное обращение с диуретиками в высоких дозах может в начале эналаприльной терапии привести к гиповолемии и, таким образом, повышает риск гипотензии (см. Раздел «Особенности применения»). Гипотензивный эффект может быть уменьшен, если вы отмените диуретик, чтобы компенсировать отсутствие жидкостей или солей в организме или при запуске терапии эналаприла Maleate от его низких доз
Антидидиабетические препараты             
Результаты эпидемиологических исследований указывают на то, что при одновременном применении ингибиторов ACE и антидиабетических агентов (инсулин, пероральная гипогликемия) возможна увеличение гипогликемического действия, и существует риск гипогликемии. Очевидно, что такие случаи имеют место, в частности, в первые недели комбинированного лечения, а также у пациентов с уменьшением функции почек (см. Раздел «Особенности применения» ) .
Литий
Были сообщения о преходящем увеличении концентрации лития в сыворотке и его токсических эффектах при одновременном применении с ингибиторами ACE. При одночасному застосуванні діуретиків тіазидового ряду та інгібіторів АПФ може підвищитися концентрація літію в сироватці і тим самим – ризик інтоксикації літієм. Тому, одночасне застосування еналаприлу малеату та літію не рекомендується; якщо ця комбінація все ж таки необхідна, то рекомендується здійснювати ретельний контроль рівня сироваткового літію (див. розділ «Особливості застосування»).
Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для анестезії та наркозу
Одночасне застосування інгібіторів АПФ із певними засобами для наркозу, трициклічними антидепресантами та нейролептиками може підсилити зниження артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування» ).
Нестероїдні протизапальні лікарські засоби, в тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2
Нестероїдні протизапальні лікарські засоби (НПЗЛЗ), в тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2) можуть послабляти дію діуретичних засобів та інших антигіпертензивних препаратів. Тому, НПЗЛЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можуть послаблювати гіпотензивний ефект антагоністів рецептору ангіотензину II або інгібіторів АПФ.
При одночасному застосуванні НПЗЛЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, та інгібіторів АПФ, ефекти стосовно підвищення рівня калію в сироватці крові підвищуються та можуть призвести до погіршення функції нирок. Ці явища, зазвичай, мають оборотний характер. У поодиноких випадках може мати місце гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів зі зниженням ниркової функції (наприклад, пацієнти літнього віку або хворі зі зниженням кількості рідини в організмі, в тому числі унаслідок застосування діуретичних засобів).
Тому слід з обережністю призначати таку комбінацію ліків пацієнтам з порушеною функцією нирок. Як на початку лікування одночасно із зазначеними засобами, так і періодично після закінчення їх застосування необхідно забезпечити відповідне надходження рідини в організм та контроль функції нирок.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РAAС)
Дані клінічних досліджень свідчать про те, що порівняно із застосуванням монокомпонентних засобів, що чинять вплив на РААС, подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ, блокаторами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном пов'язана з підвищеною частотою виникнення небажаних явищ, таких як, наприклад, гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (в тому числі гостра ниркова недостатність)(див. розділ «Побічні реакції», «Особливості застосування»).
Препарати золота
У поодиноких випадках зареєстровано виникнення нітритоїдних реакцій (набряк обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія) у хворих, які отримували лікування ін'єкційними препаратами золота (натрію ауротималат) та інгібіторами АПФ, у тому числі еналаприлом.
Симпатоміметичні засоби
Симпатоміметичні засоби можуть послабляти антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.
Спирт
Спирт підсилює гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.
Ацетілсаліцилова кислота, тромболітичні засоби та β-блокатори
Відсутні протипоказання до одночасного застосування еналаприлу з ацетилсаліциловою кислотою (в дозах, що застосовуються в кардіології), тромболітичних засобів та β-блокаторів.
Особливості застосування.
Симптоматична артеріальна гіпотензія
У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією артеріальна гіпотензія спостерігається рідко. При нестачі рідини в організмі, наприклад внаслідок застосування діуретичних засобів, вживання їжі з малим вмістом солі, проведення гемодіалізу, поносу або блювання у хворих на артеріальну гіпертензію при лікуванні Берліприлом® симптоматична артеріальна гіпотензія розвивається частіше (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій"). У хворих із серцевою недостатністю, що супроводжується нирковою недостатністю або без неї, також може спостерігатись артеріальна гіпотензія. Найчастіше це виникає у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю на фоні застосування великих доз петльових діуретичних засобів, наявності гіпонатріємія або зниження функції нирок. У таких пацієнтів починати терапію Берліприлом â слід під наглядом лікаря, який контролює підбір дози Берліприлу® та/або діуретика.
Так само чинять з хворими на ішемічну хворобу серця або з цереброваскулярною патологією, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або до інсульту. У випадку розвитку артеріальної гіпотензії, пацієнта необхідно перевести в горизонтальне положення та провести, у разі необхідності, внутрішньовенну інфузію розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія при застосуванні Берліприлу â не є протипоказанням для подальшого лікування, яке можна продовжити після нормалізації артеріального тиску, завдяки компенсування об'єму циркулюючої крові. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю із нормальним або пониженим артеріальним тиском під впливом Берліприлу® може спостерігатися подальше зниження артеріального тиску. Такий ефект є повністю очікуваним і, зазвичай, не є приводом для відміни лікарського засобу. Якщо зниження артеріального тиску стане стійким до дії лікарських засобів, то може виникнути необхідність зменшення дози Берліприлу® та/або відміни діуретика або Берліприлу®.
Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і у випадку інших вазодилататорів, слід з обережністю призначати інгібітори АПФ у пацієнтів, у яких у лівому шлуночку наявна обструкція клапанів та перешкода у ділянці виносного тракту, та уникати застосування цих препаратів при кардіогенному шоку, що супроводжується недостатністю кровообігу, і при гемодинамічній явній перешкоді у ділянці виносного тракту.
Порушення функції нирок
У пацієнтів зі зниженням функції нирок (кліренс креатиніну < 80 мл/хв) початкову дозу еналаприлу малеату слід підбирати залежно від кліренсу креатиніну у пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), а потім підтримуючу дозу підбирати залежно від реакції пацієнта на лікування. У таких пацієнтів контроль калію та креатиніну сироватки є рутинним в рамках звичайного медичного спостереження. Зокрема, були повідомлення про розвиток ниркової недостатності при застосуванні еналаприлу, переважно у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю або із захворюваннями нирок, що були першопричиною захворювання, у тому числі зі стенозом ниркових артерій. Така ниркова недостатність носить оборотний характер за умови її своєчасної діагностики та відповідного лікування.
У деяких хворих на артеріальну гіпертензію, що не мали раніше явного захворювання нирок, комбінація еналаприлу з діуретичним засобом може призвести до підвищення рівня сечовини та креатиніну в сироватці. У таких випадках може виникнути потреба у зменшенні дози еналаприлу та/або відміні діуретика. В такій ситуації варто розглянути можливість стенозу ниркових артерій, як причину цих явищ (див. розділ «Особливості застосування»: Реноваскулярна гіпертензія).
Реноваскулярна гіпертензія
У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної функціонуючої нирки при лікуванні інгібіторами АПФ існує високий ризик зниження артеріального тиску або розвитку ниркової недостатності. При цьому може виникнути втрата функції нирок, яка проявляється лише незначними змінами показників креатиніну сироватки. Лікування цих пацієнтів потрібно розпочинати з низьких доз і під пильним наглядом лікаря, ретельно титруючи дозу та контролюючи ниркову функцію.
Трансплантація нирок
Досвід застосування Берліприлу® пацієнтам, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній, тому лікування таких пацієнтів цим препаратом не рекомендується.
Порушення функції печінки
При лікуванні інгібіторами АПФ зрідка спостерігався синдром, що починається з холестатичної жовтяниці та прогресує аж до блискавичного печінкового некрозу (іноді) з летальним результатом. Патогенез цього синдрому неясний. У випадку пацієнтів, у яких при лікуванні інгібіторами АПФ спостерігається жовтяниця або виражене підвищення рівня печінкових ферментів, необхідно припинити терапію інгібіторами АПФ та призначити відповідне лікування.
Нейтропенія/агранулоцитоз
Були повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів, які отримували терапію інгібіторами АПФ. У пацієнтів з нормальною нирковою функцією та без особливих факторів ризику нейтропенія з'являється рідко. Проте, пацієнтам, хворим на колагенози із залученням в процес судин, а також тим, хто отримує імунодепресанти, алопуринол, прокаїнамід або пацієнтам із кількома перерахованими факторами ризику еналаприл малеат слід застосовувати дуже обережно, особливо якщо має місце обмеження функції нирок. У деяких із цих пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, які іноді не піддавались інтенсивній антибіотикотерапії. Якщо такі пацієнти отримують еналаприл, то їм рекомендується регулярний контроль кількості лейкоцитів крові та вони зобов'язані інформувати лікаря про усі ознаки будь-якої інфекції.
Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк
Були зареєстровані повідомлення про розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових зв'язок та/або гортані у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами ангіотензиперетворюючого ферменту, включаючи Берліприл®. Ці явища можуть з'явитися під час лікування у будь-який момент. У такому випадку препарат Берліприл® треба негайно відмінити та встановити за пацієнтом ретельний нагляд того, щоб до виписки з лікарні переконатися у повному зворотному розвитку симптомів. Навіть у випадку, коли ангіоневротичний набряк вразив тільки язик при відсутності дихальної недостатності, необхідний додатковий нагляд, оскільки призначення антигістамінних засобів та кортикостероїдів може бути недостатнім.
Були також зареєстровані повідомлення про поодинокі летальні випадки на тлі розвитку набряку гортані та язика. При набряку язика, надгортанника або гортані існує підвищений ризик виникнення обструкції дихальних шляхів, особливо у хворих, які перенесли операцію на дихальних шляхах. При залученні язика, голосових зв'язок або гортані з появою загрози обструкції дихальних шляхів необхідно невідкладно почати відповідне лікування, наприклад, підшкірне введення розчину адреналіну у співвідношенні 1:1000 (0,3-0,5 мл), та/або вжити заходів для забезпечення прохідності дихальних шляхів.
У чорношкірих хворих порівняно з нечорношкірими зареєстровано більшу частоту випадків ангіоневротичних набряків при терапії інгібіторами АПФ.
У пацієнтів з наявністю в анамнезі ангіоневротичного набряку, спричиненого не інгібіторами АПФ, можливо, є підвищений ризик його розвитку при застосуванні ІАПФ (також див. розділ «Протипоказання»).
Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізуючої терапії, спрямованої проти отрути комах
Зрідка при проведенні десенсибілізуючої терапії проти отрути комах та одночасному застосуванні інгібіторів АПФ спостерігалися анафілактоїдні реакції, що представляють загрозу для життя. Ці реакції можна усунути, тимчасово відмінивши інгібітори АПФ до початку десенсибілізуючої терапії.
Анафілактоїдні реакції підчас плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ під час проведення плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ-аферез) із застосуванням декстрансульвату зрідка мали місце анафілактоїдні реакції, що представляють загрозу для життя. Якщо ЛПНЩ-аферез показаний, то інгібітори АПФ також тимчасово замінюють іншими засобами для лікування артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності.
Пацієнти, що лікуються методом гемодіалізу
При проведенні гемодіалізу з використанням мембран з високою щільністю потоку (наприклад, «AN 69») та одночасному застосуванні інігібіторів АПФ існує ризик появи анафілактоїдних реакцій. Тому таким пацієнтам слід використовувати або інший тип мембрани для діалізу, або гіпотензивний засіб іншого класу речовин.
Пацієнти, які страждають на цукровий діабет .
Пацієнтам, які страждають на цукровий діабет, одночасне застосування еналаприлу та аліскірену протипоказано (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, які отримують лікування пероральними антигіперглікемічними засобами або інсуліном, та яким додатково призначили інгібітори АПФ, у перший місяць комбінованої терапії слід ретельно контролювати показники цукру в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Кашель
Існують повідомлення випадків кашлю, пов'язаного із застосуванням інгібіторів АПФ. Типовим є відсутність мокротиння, кашель носить стійкий характер і проходить після відміни лікування. Кашель внаслідок лікування інгібітором АПФ необхідно враховувати під час диференційної діагностики кашлю.
Оперативні втручання/анестезія
У пацієнтів, яким проводиться значне оперативне втручання або анестезія за допомогою препаратів, що знижують артеріальний тиск, еналаприл блокує утворення ангіотензину II в якості реакції на компенсаторну секрецію реніну. Якщо розвивається артеріальна гіпотензія, та її походження пов'язують з цим механізмом дії, вона коригується за допомогою збільшення об'єму циркулюючої крові.
Гіперкаліємія
У деяких пацієнтів при лікуванні ІАПФ, у тому числі еналаприл, спостерігалося підвищення концентрації рівня калію в сироватці крові. Факторами ризику розвитку гіперкаліємії є: ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік понад 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні фактори, зокрема, дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретичних препаратів (наприклад спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид); застосування препаратів калію або калієвмісних замінників солі; а також одночасне призначення інших ліків, що здатні підвищувати рівень калію у сироватці крові (наприклад, гепарин). При застосуванні препаратів калію, калієзберігаючих лікарських засобів або калієвмісних замінників солі у пацієнтів із порушенням функції нирок можливе значне підвищення рівня калію у сироватці крові. Гіперкаліємія здатна спричинити розвиток тяжких аритмій, іноді із летальним наслідком. Якщо застосування цих препаратів одночасно з еналаприлом вважається доцільним, то лікування слід проводити з обережністю, регулярно контролюючи рівень калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Літій
У цілому препарати літію не рекомендується комбінувати з еналаприлом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
Існують докази того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену збільшує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та знижує функцію нирок (в тому числі, гострої ниркової недостатності). Тому, здійснювати подвійну блокаду РААС за допомогою комбінованої терапії з інгібіторами АПФ, блокаторами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном не рекомендується (див. розділи 4.5 та 5.1).
Якщо подвійна блокада вважається необхідною, проводити терапію слід під ретельним наглядом лікаря та здійснювати періодичний моніторинг функції нирок, рівнів електролітів та артеріального тиску.
У пацієнтів з діабетичною нефропатією одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II не рекомендується.
Лактоза
Берліприл â містить лактозу. Тому пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози-галактози цей препарат застосовувати не слід. Вміст лактози в 1 таблетці препарату Берліприл â не перевищує 200 мг.
Етнічні відмінності.
Як і інші інгібітори АПФ, еналаприл, менш ефективно знижує кров'яний тиск у представників негроїдної раси, у порівнянні з представниками європеоїдної раси, можливо, через високу поширеність низького рівня реніну серед представників негроїдної раси, що хворіють на гіпертонію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Протипоказано застосовувати препарат вагітним жінкам та жінкам, які планують вагітність.
Якщо вагітність діагностовано під час терапії, застосування інгібіторів АПФ треба негайно припинити, і розпочати лікування альтернативними засобами, якщо це необхідно.
Епідеміологічні дані стосовно ризику тератогенезу внаслідок застосування інгібіторів АПФ у
І триместрі вагітності не є неспростовними, однак, незначне підвищення ризику не виключається. У разі необхідності тривалої терапії інгібіторами АПФ жінкам, які планують вагітність, показане альтернативне лікування антигіпертензивними засобами, безпеку застосування яких під час вагітності доведено.
Терапія інгібіторами АПФ під час ІІ та ІІІ триместру вагітності викликає фетотоксичність (порушення функції нирок, олігодрамніон, уповільнення окостеніння кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).
У випадку застосування інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності не виключена поява ефектів фетотоксичності (погіршення ниркової функції, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та ефектів у новонароджених (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія та гіперкаліємія).
У матері існує ризик виникнення олігогідрамніону, що може спричинити зниження функції нирок плода, та контрактуру м'язів кінцівок, деформації кісток черепа та обличчя, гіпоплазіїю легенів.
У випадку появи ефектів фетотоксичності під час терапії інгібітори АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності пацієнткам показане ультразвукове дослідження для перевірки функції нирок та стану кісток черепа.
Дітей, матері яких під час вагітності застосовували інгібітори АПФ, слід ретельно спостерігати на предмет артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Період годування груддю .
Обмежені фармакокінетичні дані підтверджують вміст інгібіторів АПФ у молоці матері в незначній концентрації. Незважаючи на те, що незначні концентрації інгібіторів АПФ клінічного значення не мають, під час годування груддю недоношених немовлят та у перші тижні життя застосовувати Берліприл â не рекомендується, через наявність ризику впливу на серцево-судинну систему та функцію нирок дитини, а також через недостатній досвід клінічного застосування Берліприлу â . В інших випадках лікування Берліприлом® жінок, які годують груддю, можна розглядати лише у разі нагальної потреби, і проводитися воно має під наглядом лікаря з метою контролю побічних ефектів у дитини.
Фертильність.
Дослідження стосовно ефектів Берліприлу ® на фертильність людини не проводилися.
Результати досліджень репродуктивної токсичності свідчать про відсутність впливу еналаприлу на фертильність та репродуктивні характеристики у щурів.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
При керуванні автотранспортом та роботі з іншими механізмами слід враховувати можливість виникнення запаморочення та слабкості.
Спосіб застосування та дози.
Прийом їжі не впливає на процес всмоктування Берліприлу â .
Дозу препарату слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта (див. розділ Особливості застосування ) та від дії препарату на артеріальний тиск.
Артеріальна гіпертензія
Початкова доза Берліприлу® становить від 5 мг до 20 мг, залежно від ступеня тяжкості гіпертензії та стану пацієнта (див. далі). Препарат Берліприл â приймають один раз на добу.
При артеріальній гіпертензії легкого ступеня, рекомендована початкова доза препарату становить 5 - 10 мг.
У пацієнтів із вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, при реноваскулярна гіпертензія, нестача в організмі солей та/або рідини, декомпенсація серцевої діяльності або тяжка артеріальна гіпертензія) після прийому початкової може мати місце значне зниження артеріального тиску. У таких пацієнтів лікування треба починати з дози 5 мг або з меншої дози та під ретельним наглядом лікаря.
За попередньої терапії діуретиками у високих дозах може розвиватися гіповолемія та виникати ризик розвитку артеріальної гіпотензії на початку лікування еналаприлом. Тому таким пацієнтам рекомендується починати лікування Берліприлом® з дози 5 мг або з меншої дози та при можливості за 2 - 3 доби перед початком терапії відмінити діуретики. Також рекомендується контроль функції нирок та рівня калію в сироватці.
Звичайна підтримуюча доза становить 20 мг еналаприлу на добу, а максимальна – 40 мг на добу.
Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка
При лікуванні серцевої недостатності (СН) Берліприл® призначають додатково до діуретиків, препаратів наперстянки або бета-адреноблокаторів. Початкова доза препарату для пацієнтів зі серцевою недостатністю або безсимптомною дисфункцією лівого шлуночку (БДЛШ) становить 2,5 мг. Для того щоб визначити вплив препарату на артеріальний тиск, терапію треба розпочинати під ретельним наглядом лікаря. Якщо після початку лікування Берліприл ® при серцевій недостатності симптоматична гіпотензія не виникає або вона усувається, дозу препарату слід поступово підвищувати до загальноприйнятої підтримуючої дози 20 мг, яку приймають одноразово або, залежно від переносимості пацієнта, розподіляють на 2 прийоми. Таке титрування дози рекомендується проводити протягом перших 2-4 тижнів терапії. Максимальна доза становить 40 мг еналаприлу на добу, яку слід ділити на два прийоми.
Рекомендоване титрування дози препарату Берліприл â у пацієнтів з серцевою недостатністю/безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка.
Тиждень
Дозування, мг/день
Тиждень 1
Дні 1-3: 2,5 мг/добу* одноразово
Дні 4-7: 5 мг/добу за 2 прийоми
Тиждень 2
10 мг/добу одноразово або за 2 прийоми
Тижні 3 та 4
20 мг/добу одноразово або за 2 прийоми
* Слід дотримуватися особливої обережності щодо пацієнтів з порушенням функції нирок та пацієнтів, які приймають діуретичні лікарські засоби (див. розділ «Особливості застосування»).
Перед і після початку терапії препаратом Берліприл® слід провести ретельний контроль артеріального тиску і ниркової функції (див. розділ «Особливості застосування»), оскільки були зареєстровані повідомлення про розвиток гіпотензії та (рідше) ниркової недостатності. Перед початком лікування препаратом Берліприл â , за можливості, зменшують дозу діуретиків, що застосовують пацієнти. Гіпотензивна реакція на початку лікування Берліприлом® не є ознакою її розвитку при тривалому лікуванні, і не виключає його подальше застосування. Також слід проводити контроль рівня калію сироватки та ниркової функції.
Дозування при нирковій недостатності
Як правило, слід збільшити інтервали між прийомами препарату та/або зменшити його дозу.
Стан захворювання нирок
Кліренс креатиніну (КК), мл/хв
Початкова доза,
мг/день
Порушення легкого ступеня тяжкості
30 < КК < 80 мл/хв
5-10 мг
Порушення помірного ступеня тяжкості
10 < КК £ 30 мл/хв
2,5 мг
Виражені порушення. Як правило, такі пацієнти перебувають на гемодіалізі.
КК £ 10 мл/хв
2,5 мг в дні проведення діалізу*
*див. розділ Особливості застосування: Пацієнти, що лікуються методом гемодіалізу.
Еналаприлат піддається діалізу. Дозу в дні, в які діаліз не проводиться, корегують залежно від ступеня зниження артеріального тиску.
Пацієнтам з порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м 2 ) одночасне застосування еналаприлу та інгібітору реніну – аліскірену протипоказане (див. розділи « Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Пацієнти літнього віку
Дозу слід підбирати відповідно до ниркового стану пацієнта (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти з артеріальною гіпертензією віком > 6 років
Клінічні дані щодо застосування Берліприлу® у хворих педіатричного профілю з артеріальною гіпертензією, обмежені (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).
Якщо пацієнт здатний ковтати таблетки, дозу слід підбирати індивідуально, залежно від його стану, ступеня зниження артеріального тиску та маси тіла. Дітям з масою тіла від 20 до <50 кг рекомендована початкова доза становить 2,5 мг, а для пацієнтів з масою тіла ≥ 50 кг – 5 мг. Берліприл® призначати 1 раз на добу. Дозу слід підбирати залежно від потреб пацієнта. Не слід перевищувати максимальну добову 20 мг для пацієнтів із масою тіла від 20 кг до <50 кг та 40 мг для пацієнтів із масою тіла більше 50 кг (див. розділ «Особливості застосування» та «Діти»).
Берліприл® не рекомендується дітям із показником клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м 2 через відсутність відповідної інформації.
Діти.
Берліприл® протипоказаний дітям віком молодших 6 років. Дані щодо ефективності та безпеки застосування еналаприлу малеату у дітей старших 6 років, які страждають на артеріальну гіпертензію, обмежені, а досвід застосування при інших показаннях відсутній. Фармакокінетичні дані щодо застосування препарату у дітей віком старших 2 місяців обмежені. Берліприл® призначений тільки дітям з артеріальною гіпертензією, але він не рекомендується для застосування при інших показаннях.
Через відсутність відповідної інформації не рекомендується застосовувати Берліприл ® дітям із показником клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м 2 .
Передозування.
Відомості щодо передозування у людини обмежені. Найбільш вірогідними ознаками передозування дотепер вважаються виражена артеріальна гіпотензія, що виникає приблизно через 6 годин після прийому препарату, блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та ступор. Іншими симптомами, що пов'язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть бути недостатність кровообігу, втрата електролітів, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, посилене серцебиття, брадикардія, запаморочення, відчуття страху та кашель. Після застосування 300 мг та 440 мг еналаприлу у сироватці крові були визначені концентрації еналаприлату у 100 та 200 разів, відповідно, вищі за показники, що спостерігалися при застосуванні препарату у терапевтичних дозах.
Для лікування рекомендується внутрішньовенна інфузія розчину натрію хлориду. При зниженні артеріального тиску пацієнт має зайняти горизонтальне положення та підняти нижні кінцівки.
Також можливе інфузійне введення ангіотензину ІІ та/або катехоламінів. Якщо препарат було прийнято нещодавно, то слід вжити заходів щодо виведення еналаприлу малеату (наприклад, викликання блювання, промивання шлунка, призначення адсорбентів та натрію сульфату). Еналаприлат видаляється із загального кровообігу шляхом гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»: Пацієнти, що лікуються методом гемодіалізу). При резистентній брадикардії показаний електрокардіостимулятор. Необхідно постійно контролювати життєво важливі показники, рівень електролітів та креатиніну у сироватці.
Побічні реакції.
Для оцінки частоти виникнення побічних явищ, що розвинулися внаслідок застосування еналаприлу, використовують наступну класифікацію: дуже часто: ≥ 1/10, часто: ≥ 1/100 − < 1/10; нечасто: ≥ 1/1000 − < 1/100; рідко: ≥ 1/10000 − < 1/1000; дуже рідко: < 1/10000 та невідома (відсутність можливості оцінки за наявними даними).
У більшості випадків застосування препарату Берліприл® побічні явища були легкими, тимчасовими та не вимагали припинення лікування.
З боку крові та лімфатичної системи : нечасто – анемія (апластична та гемолітична у тому числі); рідко – нейтропенія, зниження гемоглобіну і гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, панцитопенія, збільшення лімфатичних вузлів, аутоімунні захворювання.
Ендокринні розлади : невідомо – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH).
З боку обміну речовин та харчування : нечасто – гіпоглікемія (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку нервової системи та психічні розлади : часто – депресія, головний біль; нечасто – сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезії, запаморочення; рідко: порушення сну, зміна характеру сновидінь.
З боку органів зору : дуже часто – розмитість зору.
З боку серцево-судинної системи : дуже часто – запаморочення; часто – артеріальна гіпотензія (ортостатична гіпотензія у тому числі), синкопе, біль у грудній клітці, порушення серцевого ритму, стенокардія, тахікардія; нечасто: ортостатична гіпотензія, посилене серцебиття, інфаркт міокарда або церебральний інсульт (частота виникнення порівняна з показниками у групі плацебо, а також у групах активного контролю в клінічних дослідженнях), вірогідно внаслідок значного зниження артеріального тиску у пацієнтів з наявністю високих факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування» ); рідко: синдром Рейно.
З боку органів дихання, органів грудної клітини та середостіння : дуже часто – кашель; часто – диспное; нечасто – ринорея, біль у горлі та охриплість, бронхоспазм/астма; рідко – легеневі інфільтрати, риніт, алергічний альвеоліт/еозильнофільна пневмонія.
З боку травного тракту : дуже часто – нудота; часто – діарея, біль у животі, зміна смакового сприйняття; нечасто: кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, відсутність апетиту, подразнення шлунка, сухість у роті, пептична виразка; рідко – стоматит/афтозні виразки, глосит; дуже рідко – ангіоневротичний набряк кишечнику.
З боку печінки та жовчовивідної системи : рідко – печінкова недостатність, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит (печінковий некроз у тому числі), холестаз (жовтяниця у тому числі).
З боку шкіри та підшкірних тканин : часто – шкірний висип, реакції гіперчутливості/ ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових зв'язок та/або гортані (див. розділ «Особливості застосування» ); нечасто – пітливість, свербіж, кропив'янка, алопеція; рідко – мультиформна еритема, синдром Стівенса−Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пухирчатка, еритродермія.
Були зареєстровані повідомлення про комплекс симптомів, який може супроводжуватись деякими або усіма наступними явищами: пропасницею, серозитом, васкулітом, міальгією/міозитом, артралгією/артритом, підвищенням титру антиядерних антитіл (ANA), підвищенням швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілією та лейкоцитозом. Можуть мати місце шкірний висип, фотосенсибілізація або інші шкірні прояви.
З боку нирок і сечовивідних шляхів : нечасто – розлади функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія; рідко – олігурія.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз : нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія.
Загальні розлади та реакції в місці введення : дуже часто – астенія; часто – підвищена втомлюваність; нечасто – м'язові судоми, припливи, шум у вухах, відчуття дискомфорту, пропасниця.
Дані лабораторного обстеження : часто – гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну сироватки; нечасто – підвищення рівня сечовини сироватки, гіпонатріємія; рідко – підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення показників білірубіну сироватки крові.
Термін придатності. 3 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці!
Умови зберігання.
Берліприл â 10: зберігати при температурі не вище 25 °С.
Берліприл â 20: зберігати при температурі не вище 30 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
Блістер по 10 таблеток; по 3 блістери у картонній упаковці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
  1. Берлін-Хемі АГ.
  2. Менаріні - Фон Хейден ГмбХ.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
  1. Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.
  2. Лейпцігер Штрасе 7-13, 01097, Німеччина
ЭНАЛАПРИЛ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Альго-Фарм поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Отзывы

 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Черкассы, Днепр, Винница, Ровно, Чернигов, Львов