В корзине нет товаров
АККУЗИД 10 табл. п/плен. оболочкой №30

АККУЗИД 10 табл. п/плен. оболочкой №30

rx
Код товара: 152462
Производитель: Pfizer Inc. (США)
26,00 EUR
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
Написать жалобу
  • Внешний вид товара в аптеке может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Accuzid 10.
(Accuzide ® 10)
Место хранения:
Активные вещества: QuinaPrilum; Hydrochlorthlorthizidum.
1 таблетка содержит 10,832 мг гидрохлорида хинаприла, эквивалентного 10 мг Quinapril и 12,5 мг гидрохлоротиазида;
Вспомогательные вещества: лактоза, моногидрат; карбонат магния; Пент К 25; Перекрестный доклад; стеарат магния; Розовый OY-S-6937 (гипромелоз, гидроксипропилцеллюлоза, диоксид титана (E 171), Macroool 400, красный оксид железного оксида (E 172), желтый оксид железа (E 172)), Канделлский воск.
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физико-химические свойства:
Розовый, овальный, диоксид, покрытый пленкой оболочкой с таблеткой с линией неисправности с обеих сторон и прессованной маркировкой «PD 222» с одной стороны.
Фармакотерапевтическая группа. Комбинированные препараты ингибиторов ACE. Ингибиторы и диуретики ACE. Код ATH C09V A06.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика
Accusid  10 представляет собой комбинированный препарат, состоящий из ангиотензинско-преобразовательного фермента хиндролина гидрохлорида и диуретики гидрохлоротиазида (GCTZ).
Кинаприл и гидрохлоротиазид используются в форме монотерапии или в комбинированной терапии гипертонии. Антигипертензивный эффект этих двух компонентов приблизительно добавляет. Quinapril может уменьшить потери калия, связанную с приемом гидрохлоротиазида.
Механизм действия
Quinapil.
QuinPril гидролизуют в печени к Quinapilate (вакантный ощупь, главный метаболит), который представляет собой ангиотензин, преобразующий ингибитор фермента (ACE).
Энгиотензинверский фермент фермента (ACE) представляет собой пептидидердипептидазу, которая влияет на преобразование ангиотензина и сосудистого вещества ангиотензина II. Ингибирование тузов приводит к снижению образования ангиотензина II, который имеет сосудистый эффект в тканях и плазме, что приводит к снижению секреции альдостерона и, как следствие, увеличение концентрации калия в сыворотке. Увеличение активности Ринна в плазме является следствием прекращения отрицательной обратной связи между ангиотензином II и секрецией Ринна.
Поскольку тузы также метаболизируют брадигинин (вазодилатор пептида), ингибирование тузов приводит к увеличению активности циркулирующих и локальных систем Calicin-Kinin (и, в результате активации системы простагландина). Возможно, этот механизм играет роль в уменьшении кровяного давления с ингибиторами ACE и развитием определенных побочных реакций.
Гидрохлоротиазид
Гидрохлоротиазид - бензотиадиазин. Тиазиды действуют непосредственно к почкам, усиливая экскрецию хлорида натрия и связанных с этим экскрецией воды. Клинически значимое основное место, для которого направляется действие, является дистальным каналом. Тиажиды ингибируются электроневэтральными накл-покрытиями в просвещенной мембране клеток, подкладки канала. Экскреция калия и магния увеличивается, а выход кальция уменьшается. Гидрохлоротиазид приводит к низкому экскреции гидрокарбоната, а экскреция хлорида превышает экскрецию натрия. В случае гидрохлоротиазида может развиться метаболический алкалоз. Гидрохлоротиазид активно выделяется в проксимальных канальнях. Мочегонник поддерживается метаболическим ацидозом или метаболическим щелоком.
Механизмы антигипертензивного действия гидрохлоротиазида считаются изменениями в балансе натрия, снижением внеклеточной воды и объема плазмы, изменение устойчивости к почем сосудистого сосуда и уменьшение чувствительности к норепяфин и ангиотензин. II.
Фармакодинамика
Quinapil.
У пациентов с артериальной гипертонией QuinPril снижает артериальное давление в лежащем положении и стоя без компенсационного увеличения частоты сердечных сокращений.
Во время исследования гемодинамики Quinpril вызвала значительное снижение периферической артериальной устойчивости. Как правило, клинически значимые изменения в почечной плазме и скорости гломерелярной фильтрации отсутствуют.
У большинства пациентов начало антигипертензивных действий наблюдалось примерно через 1 час после перорального введения обвинительного обвинения, а максимальный эффект достигался примерно на 2-4 часа. Максимальный гипотензивный эффект определенной дозы Куинприла в основном наблюдался через 3-4 недели.
В случае применения рекомендуемой суточной дозы антигипертензивный эффект хранится даже во время долгосрочной терапии. Внезапное прекращение обвинения не приводит к быстрому увеличению кровяного давления (явление возврата).
Сопровождающее применение ингибитора ACE и блокатора рецептора ангиотензина оценивали в двух крупных рандомизированных контролируемых исследованиях (OnTarget [Ongoing Telmisartan только и в сочетании с RAMIPRIL Global Andpoint / World Chare Naxe Tel Misartan применение в форме монотерапии и в сочетании с Рамиприлом Используя конечные точки] и исследования VA Nephron-D [ветеранов по поводу нефропатии в диабете / исследованиях в ветеранах с нефропатией и диабетом]).
Исследования Ontarget проводились с участием пациентов с сердечно-сосудистыми или цереброваскулярными заболеваниями в анамнезе или диабете 2 типа с признаками целевого органов. Исследование VA NEPHRON-D проводилось с участием пациентов с диабетом 2 типа и диабетической нефропатией.
В этих исследованиях незначительное благотворное влияние при лечении почечной и / или сердечно-сосудистых заболеваний и более низкой скорости смертности, в то время как соновознасимала, наблюдается увеличение риска гиперкалиемии, острая повреждения почек и / или артериальной гипотензии. Результаты также относятся к другим ингибиторам ACE и блокаторами рецепторов Angiotensin II с учетом подобных фармакодинамических свойств.
Следовательно, пациенты с диабетической нефропатией не должны одновременно использовать ингибиторы ACE и блокаторами рецепторов ангиотензина II.
Высота исследования (AlishiRen Supple в диабете 2 типа 2 с использованием сердечно-сосудистых и заболеваний заболеваний почек / расследование алискирена пациентов с диабетом 2-го типа с использованием сердечно-сосудистых заболеваний и заболеваниях почек в качестве конечных точек) было проведено для оценки преимуществ добавления алискирена в стандартную ингибиторную терапию. Туз или Блокировщик рецепторов ангиотензина II у пациентов с диабетом 2 типа и хроническим заболеванием почек, сердечно-сосудистые заболевания или этими двумя заболеваниями одновременно. Исследование было преждевременно прекращено из-за повышенного риска нежелательных последствий. Количественно, как смерть от сердечно-сосудистых заболеваний, и инсульт чаще наблюдался в группе использования алискирена по сравнению с группой плацебо; Побочные шоу и определенные серьезные побочные реакции (гиперкалиемия, артериальные гипотензии и расстройства почек) также с большей вероятностью возникают в группе алискирены по сравнению с группой плацебо.
Гидрохлоротиазид
Вывод электролитов и воды начинается через 2 часа после получения гидрохлоротиазида; Максимальный эффект достигается за 3-6 часов и длится 6-12 часов.
Антигипертензивное действие происходит через 3-4 дня и может занять до одной недели после окончания терапии.
Фармакокинетика
Quinapil.
После перорального введения максимальные концентрации Quinapril в плазме крови достигаются в течение 1 часа. Еда не влияет на поглощение Quinapril. После абсорбции Quinpril быстро и почти полностью метаболизируется до его основного активного метаболита - Quinapil. Образуются несколько других количественно неважных и фармакологически неактивных метаболитов. Пиковые концентрации QuinPrilate в плазме крови наблюдаются примерно через 2-3 часа после орального проглатывания Кожанаприла. Связывание Quinapril и QuinPrilate с белками составляет приблизительно 97%. Около 60% введенной дозы Quinapril выделяются почками, а 40% - с фекалиями. QuinPrilat получает преимущественно почками с полуми периодом эффективного кумуляции в 3 часа, полуперионный диссоциация туза составляет около 26 часов. Нормальная динамика уровней Quinapril и quinPrilate в плазме крови наблюдалась у пациентов с функцией почек с оформлением креатинина до 60 мл / мин. У пациентов с оформлением креатинина менее 60 мл / мин уровень поклонников увеличивается, время достижения пиковой концентрации увеличивается, период полураспада также удлиняется.
Фармакокинетические исследования, проведенные с участием пациентов с заболеваниями терминальной стадии, которые находились на постоянном гемодиализе или амбулаторном диализе, продемонстрировали, что диализ только в незначительном воздействии на выпуск Кожанаприла и Хиндприлата.
Снятие пренебрежителя также медленнее у пожилых пациентов (более 65 лет) и у пациентов с сердечной недостаточностью тяжелой степени и коррелирует с нарушением почечных функций, которые часто наблюдаются у пожилых людей. Может возникнуть необходимость уменьшить дозу Кожанаприла для пациентов с нарушением функции почек средней степени (клиренс креатинина 30-60 мл / мин) и пожилых пациентов. Уменьшение уровня преобразования в плазме наблюдалось у пациентов с циррозом печени. Это вызвано уменьшением метаболизма Куинприла при прохождении через печень.
Гидрохлоротиазид
60-80% гидрохлоротиазид поглощается после перорального введения. Пиковая концентрация гидрохлоротиазида в плазме, которая составляет 70 нг / мл, достигается через 1,5-4 часа после перорального введения 12,5 мг гидрохлоротиазида; 142 нг / мл - 2-5 часов после перорального введения 25 мг гидрохлоротиазида; 260 нг / мл - 2-4 часа после перорального введения 50 мг гидрохлоротиазида.
65% гидрохлоротиазид связывается с плазменными белками; Относительный объем распределения составляет 0,5-1,1 л / кг.
Гидрохлоротиазид выводится почти полностью без изменений почками (более 95%). После приема пероральной дозы дозы 50-70% она отображается в течение 24 часов, а минимальное количество препарата, которое можно обнаружить, доступно в моче через 60 минут.
Период полураспада 6-8 часов.
Сокращение экскреции и удлинения полураспада, наблюдаемое в случае почечной недостаточности. Этот процесс присущи к тесной корреляции почечной очистки гидрохлоротиазида с оформлением креатинина.
При наличии цирроза печени нет соответствующих изменений в фармакокинетике гидрохлоротиазида. Исследование кинетики гидрохлоротиазида среди пациентов с сердечной недостаточностью не проводились.
Биодоступность
Quinapil.
Согласно результатам определения лекарственного средства в моче, степень поглощения Кожанаприла после перорального введения составляет приблизительно 60%.
После одноразового устного применения Quinapril в дозе 20 мг шести женщин, которые кормяли грудью, соотношение между уровнями Quinapril в плазме молока / крови было 0,12. Через 4 часа после использования Кожанаприла в грудном молоке не обнаружено. Во всех случаях концентрация Quinpril в грудном молоке была ниже определения (<5 мкг / л). Согласно расчетам, ребенок, который кормит грудью, будет получать примерно 1,6% дозы Quinapril, которая была применена.
Гидрохлоротиазид
Биодоступность гидрохлоротиазида составляет около 70% после перорального введения.
Комбинированное использование Кожанаприла и Гидрохлоротиазида.
Таблетки обвинения, покрытых пленкой оболочкой, биоэквивалентным одновременно вводят соответствующие отдельные вещества.
Клинические характеристики
Индикация
Необходимая гипертония, когда невозможно обеспечить адекватное контроль гипертонии с помощью только Quinapril.
Противопоказание
Повышенная чувствительность к активным веществам или другим компонентам препарата, тиазидов или сульфонамидов (возможные перекрестные реакции должны быть приняты во внимание).
Наличие в анамнезе врожденного / идиопатического ангионевротического отека, включая предварительную терапию ингибиторов ACE (ангиотензин трансформирующий фермент).
Нарушение почечной функции тяжелой степени (креатинина сыворотки превышает 1,8 мг / дл или клиренс креатинина менее 30 мл / мин).
Процедуры диализа.
Двусторонний стеноз почечных артерий или стеноза единой почки артерии.
Состояние после трансплантации почек.
Анурие.
Гемодинамически значимый стеноз аорты или митрального клапана или гипертрофическая кардиомиопатия.
Декомпенсированная сердечная недостаточность.
Первичный гиперльдостеронизм.
Сильная функция печени (преобразующая / запятая) или первичная болезнь печени.
Нарушение функции тяжелой степени печени.
Клинически значимый баланс электролита (гиперкальциемия, гипокалиемия, гипонатриемия).
Детский возраст (из-за недостатка применения).
Беременные или женщины, которые планируют забеременеть (см. «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»).
Грудное вскармливание (см. «Применение во время беременности или кормления грудью», грудное вскармливание должно быть прекращено).
Безопасная реакция повышенной чувствительности наблюдалась у пациентов, которые подвергались влиянию липопротеинов низкой плотности с поглощением сульфата декстрин. Этот метод не должен использоваться для пациентов, получающих ингибиторы ACE.
У пациентов, получающих ингибиторы ACE во время десенсибилизирующей терапии с насекомым ядом (например, жгучая пчел или оси), были опасные жизненные реакции на гиперчувствительность (например, более низкое кровяное давление, одышка, рвота, аллергические реакции на кожу). Эти реакции избегали, применяя альтернативную терапию до денсибилизации.
При лечении диализа или гемафильтрации с использованием полиакрилонитрильных мембран с высокой интенсивностью потока (AN69), поскольку существует риск развития реакций гиперчувствительности, включая шоки. При необходимости гемодиализ следует заменить препаратом на препарат, который не является ингибитором ACE или не использует альтернативные мембраны диализа.
Сопутствующее использование обвинения и лекарственных средств, содержащих алискирен, противопоказано пациентам с сахарным диабетом или нарушением функции почек (скорость фильтрации гломерулярной фильтрации (GKF) <60 мл / мин / 1,73 м 2 ) (см. Раздел «Фармакодинамика» и «взаимодействие с другими лекарствами и» другие виды взаимодействия »).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий
Следующие взаимодействия были описаны в сопутствующем использовании обвинения, других ингибиторов ACE или гидрохлоротиазида с веществами ниже.
Кухонная соль. Антигипертензивный эффект обвинения уменьшается.
Антигипертензивные агенты (включая другие диуретики, бета-блокаторы), нитраты, вазодилаторы, барбитураты, фенотиазины, трициклические антидепрессанты, алкоголь. Антигипертензивный эффект обвинения обвинения.
Хирургия / анестезирование. Резкое падение кровяного давления. Во время срочных доз операций для премедификации и анестетических средств необходимо уменьшить (анестезиолог должен быть проинформирован о лечении с обвинением)
Анальгетики, нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), включая селективные циклооксигеназы-2 ингибиторами (ингибиторы COX-2), другие противовоспалительные агенты (включая производные салициловой кислоты, индометацин). Возможное ингибирование антигипертензивного эффекта обвинения (необходимо регулярное наблюдение!). При применении ингибиторов NSAID и ACE их действия для увеличения уровней калия в сыворотке, обладают аддитивным эффектом и могут ухудшаться функцию почек. Обычно реакция обратима. Редко, особенно у пациентов с нарушением функции почек, например, в обезвоживающихся пациентах, развитие острой почечной недостаточности (регулярное наблюдение требуется!).
Салицилаты. При нанесении высоких доз салицилатов гидрохлоротиазид может увеличить их токсическое влияние на центральную нервную систему.
Литий. Увеличенный уровень лития в плазме крови (необходимый регулярный надзор!), Рост риска проявления кардио и нейротоксичности.
Алкоголь. Укрепление антигипертензивного действия обвинитель, повышением действий алкоголя, укрепление ортостатической гипотензии (также с барбитататными или наркотическими веществами.
Гликозиды цифровых. Эффекты и нежелательные эффекты дипломных гликозидов могут быть усилены калием и / или дефицитом магния. Диазид вызван электролитом, таким как дефицит калия и / или магния, повышение риска гликозидов гликозидов, которые, в свою очередь, могут привести к фатальной аритмии.
Средства, связанные с тахикардией типа «Piruet». Благодаря риску гипокалемии предосторожность следует соблюдать при использовании гидрохлоротиазида с такими препаратами, в качестве гликозидов диссерия или других препаратов, которые могут вызвать тахикардию типа «пируты».
Оральные антидиабетические лекарства, инсулин. Можно повысить чувствительность к инсулину и связанной с ними гипогликемией (необходимый регулярный надзор!, См. Раздел «Особенности приложения»). Индуцированные тиазидами гипергликемии могут нарушать контроль сахара в крови. Падение уровня калия в плазме крови повышает непереносимость глюкозы. При необходимости мониторинг уровней сахара в крови и вводят дополнительный калий для поддержания соответствующего уровня в плазме крови, а также при необходимости используются антидидиабетические препараты (см. Раздел «Особенности применения»).
Катехоламіни (у т.ч. епінефрин, норадреналін). Гідрохлоротіазид може спричиняти послаблення ефекту, проте недостатнє для відміни супутнього застосування.
Калійуретичні діуретики (наприклад, фуросемід), глюкокортикоїди, АКТГ (адренокортикотропні гормони), карбеноксолон, амфотерицин B , пеніцилін G , саліцилати або зловживання проносних засобів. Підвищені втрати магнію та/або калію (особливо гіпокаліємія), спричинені гідрохлоротіазидом (необхідний регулярний нагляд!).
Холестирамін, колестипол. Знижується абсорбція гідрохлоротіазиду з шлунково-кишкового тракту.
Алопуринол, цитостатичні та імуносупресивні засоби, системні кортикостероїди або прокаїнамід . Зниження числа лейкоцитів у крові, лейкопенія.
Цитостатичні засоби (наприклад, циклофосфамід, фторурацил, метотрексат). Гідрохлоротіазид посилює токсичну дію на кістковий мозок (особливо гранулоцитопенію).
Міорелаксанти типу кураре. Гідрохлоротіазид посилює та подовжує міорелаксантний ефект (анестезіолог повинен бути проінформований про лікування Аккузидом).
Метилдопа. Повідомлялося про окремі випадки гемолізису внаслідок утворення антитіл до гідрохлоротіазиду.
Нейролептики та іміпрамін . Посилюють антигіпертензивний ефект квінаприлу.
Тетрацикліни та інші препарати, що взаємодіють з магнієм. Під час одночасного застосування здоровими добровольцями спостерігалося зниження абсорбції тетрациклінів на 28–37 %, оскільки Аккузид містить карбонат магнію. Рекомендується уникати паралельного застосування Аккузиду з тетрациклінами.
Антациди. Антациди можуть знизити біодоступність квінаприлу/гідрохлоротіазиду.
Інші активні речовини . Не було відмічено клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій при супутньому застосуванні пропанололу, гідрохлоротіазиду чи циметидину.
Варфарин . Дія антикоагулянту (виміряна з протромбіновим часом) разової дози істотно не змінювалася, якщо квінаприл вводили на додаток два рази на день.
Засоби, що підвищують рівень калію в сироватці крові.
Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (у т.ч. спіронолактон, амілорид, триамтерен), солей калію або інших лікарських засобів, які, у свою чергу можуть посилювати підвищення рівня калію у сироватці крові (у т.ч. гепарин) призводить до значного підвищення рівня калію в сироватці крові викликане компонентом інгібітором АПФ (необхідний регулярний нагляд!, див. розділ «Особливості застосування»). Одночасне введення інгібіторів АПФ з сульфаметоксазолом/триметопримом пацієнтам літнього віку та пацієнтам з порушенням функції нирок було асоційоване з виникненням тяжкої гіперкаліємії. Припускається, що це може бути наслідком взаємодії з триметопримом. Тому, слід дотримуватись обережності під час одночасного застосування засобів, що містять квінаприл/гідрохлоротіазид та триметоприм, а також регулярно проводити контроль рівня калію у сироватці крові.
Інгібітори mTOR або DPP-4. Пацієнти, які паралельно застосовують інгібітор mTOR (наприклад, темсиролімус) або інгібітор DPP-4 (наприклад, вілдагліптин), можуть мати схильність до виникнення ангіоневротичного набряку. Тому, необхідно з обережністю починати лікування інгібітором mTOR або інгібітором DPP-4 пацієнтів, які вже застосовують інгібітори АПФ.
Дані клінічних досліджень продемонстрували, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену, пов'язана з більшою частотою розвитку таких побічних реакцій як гіпотензія, гіперкаліємія та знижена функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), у порівнянні з застосуванням лише РААС-активних засобів (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Фармакодинаміка»). Необхідно проводити ретельний моніторинг кров'яного тиску, функцій нирок, концентрацій електролітів у пацієнтів, які одночасно з Аккузидом застосовують інші активні речовини, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.
Аліскірен. Хворим на цукровий діабет або пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв/1,73 м²) забороняється призначати квінаприл разом з аліскіреном.
Антиподагричні засоби (алопуринол,урикозурики, інгібітори ксантин-оксигенази) . Тіазид-індукована гіперурикемія може знижувати ефективність алопуринолу чи пробенециду при лікуванні подагри. При одночасному застосуванні гідрохлоротіазидів можливе підвищення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Особливості застосування
Не слід застосовувати Аккузид під час проведення аферезу ліпопротеїдів низької щільності з декстран-сульфатною абсорбцією з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою інтенсивністю потоку («AN69») або при проведенні десенсибілізуючої терапії проти отрут комах (див. розділ «Протипоказання»).
Реакції гіперчутливості
Можливі реакції гіперчутливості (наприклад пурпури, фотосенсибілізації, кропив'янки, некротизуючого ангіїту, респіраторного дистресу, включаючи пневмонію й набряк легенів, та анафілактичних реакцій) у пацієнтів з наявністю або без наявності в анамнезі випадків алергії або бронхіальної астми.
Аккузид можна призначати лише після дуже ретельної оцінки співвідношення між користю та ризиком та під постійним контролем характерних клінічних та лабораторно-хімічних параметрів у разі:
  • клінічно значущої протеїнурії (більше ніж 1 г/добу);
  • порушенням імунної реактивності або наявності колагенових захворювань (системний червоний вовчак, склеродермія);
  • одночасного системного застосування препаратів, які пригнічують захисні функції організму (кортикостероїди, цитостатики, антиметаболіти), алопуринолу, прокаїнаміду, літію, дигіталісу, глікозидів, проносних засобів;
  • подагри;
  • гіповолемії;
  • церебросклерозу;
  • склерозу коронарних артерій;
  • вираженого або латентного діабету;
  • порушень функції печінки.
Необхідно перевіряти функцію нирок перед застосуванням препарату. У разі прийому супутніх лікарських засобів, які можуть збільшити рівень калію в сироватці, слід дотримуватися обережності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Літій
Зазвичай, літій не слід призначати разом з діуретиками, оскільки останні можуть знизити виведення літію нирками й, таким чином, підвищити ризик прояву його токсичності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Необхідно відновити водно-сольовий баланс до початку терапії.
Особливо на початку терапії Аккузид слід застосовувати лише за умови інтенсивного моніторингу артеріального тиску та/або репрезентативних лабораторних параметрів у:
- пацієнтів із порушеною функцією нирок (креатинін у сироватці становить до 1,8 мг/дл або кліренс креатиніну 30–60 мл/хв);
- пацієнтів із тяжкою гіпертензією;
- пацієнтів віком від 65 років.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Існують докази, що супутнє застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому не рекомендовано застосовувати подвійну блокаду РААС шляхом супутнього застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»).
Якщо застосування подвійної блокади вважається вкрай необхідним, її можна здійснювати лише під наглядом спеціаліста й за умови ретельного моніторингу функції нирок, балансу електролітів і артеріального тиску.
Пацієнтам із діабетичною нефропатією не слід одночасно застосовувати інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину ІІ.
У відповідності до можливого застосування індивідуальних компонентів у випадках зниженої серцевої активності, Аккузид також може застосовуватись, якщо підібрані дози для індивідуальних компонентів відповідають складу Аккузиду.
Гіпотензія
Аккузид може спричиняти симптоматичну гіпотензію, яка зазвичай виникала не частіше ніж під час монотерапії кожним препаратом. Поодинокі випадки симптоматичної гіпотензії спостерігаються в пацієнтів з неускладненою гіпотензією. Випадки ймовірніші в пацієнтів з втратою рідини внаслідок терапії діуретиками, дотримання сольової дієти, діалізу, діареї, блювання або ренінової гіпертензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Аккузид слід обережно застосовувати пацієнтам, які паралельно отримують лікування іншими антигіпертензивними засобами, оскільки тіазид у складі препарату може посилити антигіпертензивну дію інших препаратів, особливо гангліоблокаторів або адреноблокаторів периферичної дії. У пацієнтів, яким проводили симпатектомію, також може посилитись антигіпертензивна дія тіазиду в складі препарату.
Якщо виникає симптоматична гіпотензія, пацієнта слід покласти на спину та, за необхідності, ввести ізотонічний розчин шляхом внутрішньовенної інфузії. Короткотривала гіпотензивна реакція не є протипоказанням для подальшого застосування Аккузиду за умови обережної корекції дози після успішного лікування гіпотензії; проте, в такому випадку слід розглянути призначення Аккузиду в нижчих дозах.
У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю з нирковою недостатністю або без неї антигіпертензивна терапія інгібіторами АПФ може призвести до надмірного зниження артеріального тиску, що може призводити до олігурії, азотемії та в поодиноких випадках до гострої ниркової недостатності й летального наслідку. Лікування таких пацієнтів потрібно починати під пильним медичним наглядом; за цими пацієнтами слід уважно спостерігати протягом перших двох тижнів лікування та щоразу при підвищенні дози.
Серцева недостатність/захворювання серця
Внаслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи можливі зміни функції нирок у пацієнтів зі схильністю до таких захворювань. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю , в яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лікування квінаприлом може супроводжуватись олігурією та/або прогресуючою азотемією, а в поодиноких випадках – гострою нирковою недостатністю й призвести до летального наслідку.
У деяких пацієнтів з гіпертензією або серцевою недостатністю за відсутності вираженого попереднього захворювання нирок можна було спостерігати підвищення рівнів залишкового азоту сечовини та креатиніну у сироватці крові (у 1,25 раза більше за верхню межу норми). Це підвищення зазвичай було незначним та мало оборотний характер, особливо у разі, коли квінаприл застосовували у поєднанні з сечогінним препаратом. Підвищення рівнів залишкового азоту сечовини у крові та креатиніну у сироватці спостерігали у кожному випадку у 2 % пацієнтів з гіпертензією при застосуванні квінаприлу як монотерапії та у 4 % та 3 % пацієнтів з гіпертензією відповідно при застосуванні квінаприлу/гідрохлоротіазиду. Таке підвищення частіше виникає у пацієнтів з уже існуючою нирковою недостатністю. У таких випадках може бути потрібним зниження дози та/або відміна сечогінного препарату та/або квінаприлу.
Порушення функції печінки
У поодиноких випадках інгібітори АПФ були асоційовані з синдромом, який починав свій розвиток як холестатична жовтяниця, а потім прогресував у фульмінантний некроз печінки (в деяких випадках з летальним наслідком). Для пацієнтів, в яких спостерігається жовтяниця або виражене підвищення рівнів ферментів печінки під час терапії інгібітором АПФ, слід повністю припинити лікування інгібітором АПФ, а також розпочати відповідну діагностику та подальший лікарський нагляд.
Повідомлялося про випадки загострення та активації системного червоного вовчаку та синдрому Стівенса-Джонсона при застосуванні тіазидів.
Кашель
Під час застосування інгібіторів АПФ, включаючи квінаприл, повідомлялося про кашель. За характеристикою кашель без мокроти, постійний і зникає після припинення терапії. Кашель, спричинений інгібітором АПФ, слід розглядати як частину його диференціальної діагностики.
Ангіоневротичний набряк
У пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, спостерігався ангіоневротичний набряк з частотою 0,1 % для квінаприлу. Якщо виникає стридор гортані або розвивається ангіоневротичний набряк обличчя, язика чи голосової щілини, необхідно негайно припинити лікування квінаприлом. Пацієнтам слід надати відповідну медичну допомогу та пильно спостерігати за їх станом, доки не зникне набряк. Якщо набряк поширюється тільки на обличчя та губи, зазвичай він зникає без лікування. Антигістамінні препарати можна застосовувати для пом'якшення таких симптомів. Ангіоневротичний набряк гортані може призвести до летального наслідку. У разі обструкції дихальних шляхів через ураження язика, голосової щілини або гортані необхідно негайно вжити відповідних екстрених заходів (див. розділ «Передозування»).
Пацієнти з наявністю в анамнезі ангіоневротичного набряку, не пов'язаного з терапією інгібітором АПФ, можуть мати схильність до виникнення ангіоневротичного набряку під час застосування цього препарату (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти, які паралельно застосовують інгібітор mTOR (наприклад темсиролімус) або інгібітор DPP-4 (наприклад вілдагліптин), можуть мати схильність до виникнення ангіоневротичного набряку. Тому, необхідно з обережністю починати лікування інгібітором mTOR або інгібітором DPP-4 пацієнтів, яким вже призначався інгібітор АПФ.
Інтестинальний ангіоневротичний набряк
Повідомлялось про інтестинальний ангіоневротичний набряк у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ. Пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою та блюванням або без цього); в деяких випадках в анамнезі не було ангіоневротичного набряку обличчя, а рівні C-1-естерази були в нормі. Діагноз ангіоневротичного набряку ставився за допомогою комп'ютерної томографії або ультразвукового дослідження або під час хірургічного втручання, а симптоми зникали після припинення застосування інгібітору АПФ. Кишковий ангіоневротичний набряк слід включити до диференціальної діагностики пацієнтів, які застосовують інгібітори АПФ та скаржаться на біль у животі.
Застосування Аккузиду може стати причиною позитивних результатів тесту на допінг. Застосування Аккузиду як допінгу може створювати загрозу для здоров'я.
Етнічні особливості
Повідомлялось, що у пацієнтів негроїдної раси, які отримували терапію інгібітором АПФ, частіше виникав ангіоневротичний набряк порівняно з іншими етнічними групами. Слід також зазначити, що інгібітори АПФ під час контрольованих клінічних досліджень продемонстрували нижчу антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси, аніж в інших.
Порушення електролітного балансу
За пацієнтами, які отримують лікування квінаприлом/гідрохлоротіазидом, слід спостерігати щодо наявності клінічних ознак порушення водно-електролітного балансу, спричиненого тіазидом. Для таких пацієнтів слід систематично контролювати концентрації електролітів у сироватці крові (особливо натрію та калію). Оскільки квінаприл пригнічує утворення альдостерону, комбіноване лікування разом з гідрохлоротіазидом може зменшити до мінімуму ризик виникнення гіпокаліємії, спричиненої діуретиками.
Протидіючий вплив квінаприлу та гідрохлоротіазиду на рівень калію в сироватці крові може не спостерігатися. Проте, в деяких пацієнтів один з ефектів може переважати, а у деяких пацієнтів може з'явитись необхідність постійної замісної терапії розчинами калію. Тому на початку лікування та регулярно під час нього слід контролювати концентрації електролітів, щоб забезпечити завчасне виявлення будь-якого можливого порушення електролітного балансу.
Тіазиди зменшують виведення кальцію нирками. У деяких пацієнтів, які отримували довготривале лікування тіазидами, спостерігались патологічні зміни надниркових залоз з гіперкальціємією та гіпофосфатемією. Про найтяжчі ускладнення гіперпаратиреозу (нирковокам'яну хворобу, резорбцію кістки, пептичні виразки) не повідомлялось.
Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз.
Тіазиди посилюють виведення магнію з сечею, тому можливе виникнення гіпомагніємії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Інші метаболічні ефекти
Тіазидні діуретики можуть спричинити зниження переносимості глюкози, підвищення рівнів холестерину, тригліцериду та сечової кислоти у плазмі крові. Зазвичай дані ефекти незначні, але вони можуть зумовити появу клінічних проявів подагри або діабету у чутливих пацієнтів.
Гіперкаліємія
Слід уважно вивчити можливість паралельного застосування лікарських засобів, що можуть підвищувати рівні калію. Пацієнтів слід застерегти, що застосування будь-яких дієтичних добавок калію, калієвмісних солезамінників або інших препаратів, що підвищують рівень калію у сироватці крові, можливе лише після попередньої консультації з лікарем (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Гіпокаліємія
Лікування тіазидними діуретиками асоціювалось з гіпокаліємією, гіпонатріємією або гіпохлоремічним алкалозом. Такі розлади можуть проявлятися у вигляді сухості в роті, відчуття спраги, слабкості, перевтоми, сонливості, занепокоєння, болю в м'язах або спазмів, слабкості в м'язах, зниження артеріального тиску, олігурії, тахікардії, нудоти, сплутаності свідомості, конвульсій та блювання.
Гіпокаліємія також може посилити або принаймні підвищити чутливість серцевої реакції на токсичну дію дигіталісу.
Найбільший ризик виникнення гіпокаліємії в пацієнтів з цирозом печінки, форсованим діурезом, недостатнім надходженням електролітів з їжею, а також у пацієнтів, які паралельно отримують лікування кортикостероїдами, адренокортикотропними гормонами, або іншими лікарськими засобами, які підвищують ризик виникнення індукованої тіазидними діуретиками гіпокаліємії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Цукровий діабет
Тіазид-індукована гіперглікемія може порушувати контроль за рівнем цукру у крові. Падіння рівня калію у плазмі крові підвищує непереносимість глюкози. За необхідності проводять моніторинг рівня цукру у крові та вводять додатковий калій для підтримки відповідного рівня у плазмі крові, а також, за потреби, застосовують протидіабетичні засоби (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Інгібітори АПФ можуть підвищити чутливість до інсуліну у пацієнтів з діабетом; ці препарати були асоційовані з виникненням гіпоглікемії у пацієнтів, які отримували лікування пероральними протидіабетичними лікарськими засобами або інсуліном. У таких пацієнтів слід уважно спостерігати за рівнями глюкози в крові, особливо під час першого місяця лікування інгібітором АПФ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Нейтропенія/агранулоцитоз
У поодиноких випадках інгібітори АПФ асоціювались з виникненням агранулоцитозу і пригніченням кісткового мозку у пацієнтів з неускладненою гіпертензією. Такі симптоми спостерігались частіше у пацієнтів з нирковою недостатністю, особливо у тих, хто мав захворювання, асоційовані з супутнім застосуванням імунодепресантів або інших лікарських засобів, які можуть бути асоційовані з нейтропенією/агранулоцитозом.
Пацієнтам слід рекомендувати повідомляти про будь-які ознаки інфекції (наприклад біль у горлі, жар), оскільки це може бути симптомом нейтропенії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
У поодиноких випадках повідомлялося про агранулоцитоз, асоційований з терапією квінаприлом.
Пацієнти з колагенозом або захворюваннями нирок, які отримували інгібітори АПФ, потребують регулярного контролю рівнів лейкоцитів у крові.
Хірургічне втручання/анестезія
Під час серйозного хірургічного втручання або при застосуванні анестезуючих засобів, що спричинюють зниження артеріального тиску, квінаприл може блокувати утворення ангіотензину II внаслідок компенсаційного вивільнення реніну. У випадку гіпотензії, що вважається результатом описаного вище механізму, артеріальний тиск може бути відкоригований шляхом поповнення об'єму рідини.
Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома
Гідрохлоротіазид (сульфонамід) може спричинити ідіосинкратичні реакції, що призводять до гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. До симптомів належать різке зниження гостроти зору або біль в оці, що зазвичай виникають протягом декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Відсутність лікування гострої закритокутової глаукоми може призвести до необоротної втрати зору. Для лікування, в першу чергу, потрібно якомога швидше припинити застосування гідрохлоротіазиду. Якщо не вдається контролювати внутрішньоочний тиск, слід враховувати можливу необхідність швидкої медичної допомоги або хірургічного втручання. До факторів ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми належать наявність в анамнезі алергії на сульфонамід або пеніцилін.
Аккузид® не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або порушенням мальабсорбції глюкози-галактози.
Інгібітори АПФ
Застосування інгібіторів АПФ під час другого та третього триместру вагітності підвищує потенційні фетотоксичні ефекти (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). Рекомендовано проводити ультразвукову діагностику нирок та черепа при застосуванні інгібіторів АПФ, починаючи з другого триместру вагітності. Немовлят, матері яких приймали інгібітори АПФ, слід ретельно обстежувати на наявність гіпотензії.
Гідрохлоротіазид
Досвід застосування гідрохлоротіазиду під час вагітності, особливо протягом першого триместру, обмежений. Доказів, отриманих у ході досліджень на тваринах, недостатньо. Гідрохлоротіазид проходить крізь плаценту. Враховуючи фармакологічний механізм дії, його застосування під час другого та третього триместрів вагітності може спричинити порушення кровотоку між плодом і плацентою, а також може спричинити жовтяницю, порушення електролітного балансу та тромбоцитопенією плода або новонародженого.
Гідрохлоротіазид не слід застосовувати за наявності гестаційного набряку, гестаційної гіпертензії або прееклампсії через ризик зниження об'єму плазми та зниження перфузії плаценти.
Застосування в період вагітності або годування груддю
Вагітність
Застосування інгібіторів АПФ та гідрохлоротіазиду протипоказано вагітним, або жінкам, які планують вагітність (див. розділ «Протипоказання»). Жінок, які планують завагітніти необхідно перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, що має необхідний профіль безпеки для застосування під час вагітності. При діагностуванні вагітності, застосування Аккузиду необхідно одразу припинити та призначити альтернативну терапію за необхідності (див. розділ «Протипоказання»).
Годування груддю
Обмежені дані з фармакокінетики препарату продемонстрували дуже низькі концентрації в грудному молоці (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Незважаючи на те, що ці концентрації виявлялись клінічно незначущими, застосування Аккузиду не рекомендується під час годування груддю недоношених дітей та протягом першого тижня після народження, оскільки є гіпотетичний ризик впливу на серцево-судинну систему та нирки, а також недостатньо клінічного досвіду.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Лікування гіпертензії цим лікарським засобом вимагає регулярного медичного нагляду. Оскільки у деяких пацієнтів можуть виникати такі побічні реакції як сонливість та запаморочення, може порушуватись їхня здатність керувати автомобілем або іншою технікою, особливо на початку лікування, під час збільшення дози, при переході на іншу терапію або у разі вживання алкоголю.
Спосіб застосування та дози
Для перорального застосування.
Аккузид можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Всю зазначену добову кількість препарату необхідно прийняти вранці (одноразова доза), запиваючи великою кількістю рідини.
Риска на таблетці служить лише для її розламування з метою полегшення проковтування, а не для розподілу на рівні дози.
Тривалість застосування визначає лікар.
Загалом лікування гіпертонії слід починати з невеликих доз однієї активної речовини, а потім поступово збільшувати дозу.
Комбіновану терапію Аккузидом рекомендується розпочинати тільки після титрування доз окремих компонентів (квінаприлу та гідрохлоротіазиду). За наявності клінічних показань слід розглянути можливість негайного переходу з монотерапії до комбінованої терапії.
Примітка
Оскільки може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, коли схему лікування змінюють із монотерапії квінаприлом на комбіновану терапію Аккузидом, зокрема в пацієнтів із дефіцитом солей та/або рідини (наприклад, у разі блювання, діареї, лікування діуретиками), тяжкою артеріальною гіпертензією – за такими пацієнтами слід проводити нагляд принаймні протягом 6 годин.

Звичайна добова доза для пацієнтів, яким показана комбінована терапія становить 1 таблетка Аккузиду 10 (відповідає 10 мг квінаприлу і 12,5 мг гідрохлоротіазиду) зранку. За необхідності, доза може бути збільшена з інтервалом у 2-3 тижні. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 2 таблеток Аккузиду 10.

Особливі групи пацієнтів
Пацієнти з порушеною функцією нирок (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) та пацієнти літнього віку (старше 65 років)
Слід проводити ретельний підбір дози (титрування окремих компонентів).
Лікування хворих із легким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) слід починати з 5 мг квінаприлу як монотерапії. Підтримувальна доза, як правило, становить від 5 до 10 мг квінаприлу на день. Максимальна доза не має перевищувати 20 мг квінаприлу на добу.
Титрування дози гідрохлоротіазиду проводиться для пацієнтів, яким додатково потрібен діуретик. Надалі контроль артеріального тиску можна проводити Аккузидом.
Пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) не слід застосовувати Аккузид.
Діти
Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені (див. розділ «Протипоказання»).
Передозування
Немає конкретних даних щодо передозування та лікування передозування комбінацією квінаприл/гідрохлоротіазид.
Симптоми передозування чи інтоксикації
Залежно від ступеня передозування можливі наступні симптоми: персистуючий діурез, порушення електролітного балансу, тяжка гіпотензія, розлади свідомості (з можливим прогресуванням у кому), судоми, парез, аритмія серця, брадикардія, шок, ниркова недостатність, паралітичний ілеус.
Лікування інтоксикації
а) Рекомендується проводити наступні невідкладні заходи у випадку ангіоневротичного набряку з ураженням язика, голосової щілини та/або гортані, що загрожує життю:
Негайне підшкірне введення 0,3–0,5 мг адреналіну (наприклад, 0,3–0,5 мл розчину 1: 1000) або повільне внутрішньовенне введення 0,1 мг адреналіну (дотримуйтеся інструкцій щодо розведення) за умов моніторингу ЕКГ і артеріального тиску, та подальшим системним введенням глюкокортикоїдів.
Крім того, рекомендоване внутрішньовенне введення антигістамінних препаратів і антагоністів Н 2 -рецепторів.
На додаток до введення адреналіну можна вводити C 1 -інактиватор у разі відомого його дефіциту.
б) Терапевтичні заходи у разі передозування чи інтоксикації залежать від способу застосування, часу після застосування, типом та тяжкістю симптомів. Окрім загальних заходів для виведення Аккузиду (у т.ч. промивання шлунка, застосування адсорбентів і сульфату натрію протягом 30 хв після прийому Аккузиду) життєво важливі параметри слід перевіряти та коригувати в умовах інтенсивної терапії. Квінаприл та гідрохлоротіазид кількісно не виводяться діалізом.
Якщо виникла гіпотензія, спершу необхідно здійснити відновлення водно-сольового балансу. Якщо реакція є недостатньою, необхідно додатково вводити катехоламіни внутрішньовенно. Також можна розглянути доцільність застосування ангіотензину II.
У разі стійкої брадикардії можна розглянути доцільність застосування пейсмейкерної терапії.
Необхідно ретельно слідкувати за показниками водно-електролітного та кислотно-лужного балансів, за рівнем цукру в крові, а також за речовинами, що виводяться з сечею. У разі гіпокаліємії слід застосовувати добавки калію.
Побічні реакції
Під час лікування квінаприлом/гідрохлоротіазидом спостерігалися нижче зазначені побічні реакції з такою частотою:
дуже часто (≥ 1/10);
часто (від ≥ 1/100 до < 1/10);
нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100);
рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000);
дуже рідко (< 1/10000);
частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).
Клас системи органів
Частота
Побічні реакції
Інфекції та інвазії
Часто
Вірусні інфекції, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт*, риніт*
Нечасто
Інфекції сечовивідних шляхів, синусит
Розлади з боку системи крові та лімфатичної системи
Нечасто
Анемія, лейкопенія, нейтропенія**, еозинофілія* (особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю, колагеновими судинними захворюваннями або у разі супутньої терапії алопуринолом, прокаїнамідом чи лікарськими засобами, які пригнічують захисні функції організму)
Рідко
Гемолітична анемія* , тромбоцитопенія*
Очень редко
Агранулоцитоз**, панцитопенія (особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю, колагенозом або супутньою терапією алопуринолом, прокаїнамідом чи певними лікарськими засобами, які пригнічують захисні функції організму)
Розлади з боку імунної системи
Рідко
Анафілактичні реакції*
Розлади метаболізму та харчування
Часто
Гіперкаліємія**, подагра*, гіперурикемія*
Нечасто
Порушена переносимість глюкози
Розлади з боку психіки
Часто
Безсоння* (частково через порушення водно-електролітного балансу)
Нечасто
Сплутаність свідомості*, депресія*, нервозність*, зміни настрою (частково через порушення водно-електролітного балансу)
Неврологічні розлади
Часто
Запаморочення*, головний біль*, сонливість*, апатія, запаморочення (частково через порушення водно-електролітного балансу)
Нечасто
Транзиторна ішемічна атака*, непритомність*, парестезія*, зміна смаку або його тимчасова втрата (частково через порушення водно-електролітного балансу)*, порушення рівноваги
Розлади з боку органів зору
Нечасто
Амбліопія*, затуманений зір*, у разі застосування гідрохлоротіазиду може порушуватися утворення слізної рідини
Частота невідома
Гостра міопія, закритокутова глаукома
Розлади з боку органів слуху та рівноваги
Часто
Вертиго*
Нечасто
Дзвін у вухах*
Розлади з боку серця
Дуже часто
Зміни ЕКГ і серцева аритмія (викликані гіпокаліємією, у разі прийому гідрохлоротіазиду)
Часто
Стенокардія**, тахікардія*, пришвидшене серцебиття*
Нечасто
Інфаркт міокарда*
Частота невідома
Аритмія
Розлади з боку судин
Часто
Розширення судин*
Нечасто
Особливо на початку лікування препаратом Аккузид і в пацієнтів із дефіцитом солей та/або рідини (наприклад, у разі блювання, діареї, лікування діуретиками), важкою артеріальною гіпертензією, а також у разі збільшення дози Аккузиду: гіпотензія* з такими симптомами, як запаморочення, слабкість, порушення зору; у разі застосування високих доз гідрохлоротіазиду може виникнути тромбоз та емболія (через згущення крові) особливо в літніх пацієнтів або за наявності венозних захворювань
Очень редко
Апоплексія (окремі випадки у разі застосування інгібіторів АПФ у зв'язку із сильним падінням артеріального тиску)
Частота невідома
Ортостатична гіпотензія*
Розлади з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Часто
Сухий подразнювальний кашель, кашель*
Нечасто
Задишка*, сухість у горлі
Рідко
Еозинофільна пневмонія**, обструкція верхніх дихальних шляхів через набряк Квінке (може призвести до смерті)*
Очень редко
Бронхоспазм*, спрага; в окремих випадках раптовий набряк легень із симптомами шоку; можлива алергічна реакція на гідрохлоротіазид
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту
Часто
Блювота*, діарея*, розлади травлення*, дискомфорт у верхніх відділах живота, біль у животі*, нудота*
Нечасто
Метеоризм*, сухість у роті*, запор, втрата апетиту
Рідко
Глосит, панкреатит*
Очень редко
Ілеус*, субілеус*, інтестинальний ангіоневротичний набряк
Розлади з боку гепатобіліарної системи
Нечасто
Гострий холецистит (особливо за наявності жовчнокам'яної хвороби)
Рідко
Гепатит (у разі лікування інгібітором АПФ)*
Очень редко
Холестатична жовтяниця*, порушення функції печінки (у разі лікування інгібітором АПФ)
Спадкові, сімейні та генетичні розлади
Див. розділи «Протипоказання» та «Застосування в період вагітності та годування груддю»
Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини
Нечасто
Алергічні шкірні реакції, наприклад екзантема*, кропив'янка*, свербіж*, а також токсичний епідермальний некроліз або набряк Квінке** (з ураженням губ, обличчя та/або кінцівок; у рідкісних випадках з ураженням гортані, глотки та/або язика), алопеція*, фоточутливість* , гіпергідроз**
Рідко
Шкірні реакції можуть супроводжуватися лихоманкою, болем у м'язах і суглобах (міалгія, артралгія, артрит), васкулітом, дерматитом у формі псоріазу*, мультиформною еритемою*, синдромом Стівенса-Джонсона*, ексфоліативним дерматитом*, пухирчаткою*
Очень редко
Припливи, підвищене потовиділення, оніхолізис, посилення симптомів синдрому Рейно, шкірний червоний вовчак (у разі застосування гідрохлоротіазиду); якщо є підозра на тяжкі шкірні реакції слід припинити прийом Аккузиду.
Примітка . Чорношкірі пацієнти мають підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. В окремих випадках ці реакції шкіри можуть супроводжуватися еозинофілією, лейкоцитозом та/або підвищеними титрами антинуклеарних антитіл (АНА), підвищеною швидкістю осідання еритроцитів (ШОЕ).
Частота невідома
Пурпура
Розлади з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини
Часто
Біль у спині*, біль у м'язах*
Нечасто
Артралгія*, м'язові судоми, слабкість скелетних м'язів, парези (через гіпокаліємію)
Частота невідома
Системний червоний вовчак
Розлади з боку нирок і сечовивідних шляхів
Часто
Може виникнути або посилитись порушення функції нирок*
Нечасто
Протеїнурія, іноді з супутнім погіршенням функції нирок
Очень редко
Гостра ниркова недостатність, інтерстиційний абактеріальний нефрит із подальшим розвитком гострої ниркової недостатності (у разі прийому гідрохлоротіазиду)
Частота невідома
Тубулоінтерстиційний нефрит
Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз
Нечасто
Еректильна дисфункція*
Загальні розлади та зміни в місці введення
Часто
Підвищена втомлюваність*, астенія* (частково через порушення водно-електролітного балансу), біль у грудях*
Нечасто
Генералізований набряк**, лихоманка*, периферичний набряк*
Частота невідома
Серозити
исследование
Часто
Збільшення концентрації сечовини* і креатиніну* в сироватці крові (особливо в пацієнтів із порушеною функцією нирок), зниження рівня гемоглобіну, гематокриту*, лейкоцитів або тромбоцитів; зниження концентрації натрію в сироватці крові (особливо в пацієнтів із порушеною функцією нирок). Гідрохлоротіазид може викликати гіпокаліємію, гіпомагніємію, гіпохлоремію, гіперкальціємію, глюкозурію та метаболічний алкалоз
Очень редко
Збільшення концентрації білірубіну та печінкових ферментів*; іноді спостерігалися гемоліз/ гемолітична анемія в поєднанні з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, але причинно-наслідковий зв'язок з інгібітором АПФ не міг бути встановлений; підвищений рівень цукру в крові, холестерину*, тригліцеридів**, сечової кислоти, амілази в сироватці крові; підвищення рівня калію в сироватці в пацієнтів із цукровим діабетом; збільшення екскреції білка в сечі
Частота невідома
Збільшення кількості антинуклеарних антитіл*, підвищена ШОЕ
Частіше такі підвищення виникали в пацієнтів, які під час лікування паралельно застосовували діуретики, аніж у тих, хто проходив монотерапію квінаприлом. Підвищення, що спостерігались, часто були оборотними, якщо терапія продовжувалась.
* Побічні реакції, асоційовані з квінаприлом; частота – при застосуванні квінаприлу/гідрохлоротіазиду.
** Побічні реакції, асоційовані з квінаприлом; частота – при застосуванні квінаприлу. Реакції не асоційовані з компонентами квінаприл/гідрохлоротіазид.
У пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази спостерігалися окремі випадки гемолітичної анемії*.
Результати клінічних лабораторних аналізів
Електроліти сироватки крові: див. розділ «Особливості застосування».
Аналіз рівня сечової кислоти, глюкози, магнію в сироватці крові, функції паращитовидної залози та кальцію: див. розділ «Особливості застосування».
Гематологічний аналіз: див. розділ «Особливості застосування».
Примітки
Контроль зазначених вище лабораторних показників слід здійснювати перед початком лікування та регулярно під час застосування препарату Аккузид. Необхідно здійснювати ретельний моніторинг рівнів електролітів і креатиніну в сироватці крові, цукру в крові та формули крові, особливо на початку лікування та в пацієнтів із групи ризику (хворі з порушенням функції нирок, колагенозом, пацієнтів, які отримують лікування імуносупресорними засобами, цитостатиками, алопуринолом, прокаїнамідом, глікозидами наперстянки, глюкокортикоїдами, проносними засобами, та у пацієнтів літнього віку).
У разі виникнення таких симптомів, як підвищення температури тіла, збільшення лімфатичних вузлів та/або запалення горла, необхідно відразу перевірити кількість лейкоцитів.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску. за рецептом.
Виробник.
Пфайзер Менюфекчуринг Дойчленд ГмбХ, Німеччина/
Pfizer Manufacturing Deutschland GmbH, Germany.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Бетрібштетте Фрайбург, Мусвальдаль 1, 79090 Фрайбург, Німеччина/
Betriebsstatte Freiburg, Mooswaldallee 1, 79090 Freiburg, Germany.
ГИДРОХЛОРОТИАЗИД+ХИНАПРИЛ
Искать отдельно: ГИДРОХЛОРОТИАЗИД, ХИНАПРИЛ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Альго-Фарм поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Отзывы

 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Черкассы, Днепр, Винница, Ровно, Чернигов, Львов